Виставка «Через терни» до 115-річчя від дня народження художника-земляка Петра Кодьєва
14.07.14, 14:00
Минулого тижня у Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки присвяченої 115-ій річниці від дня народження художника – земляка Петра Івановича Кодьєва.
Будучи ще студентом, у 1931 році Петро Іванович затверджується директором Київського художнього технікуму і запрошує до викладання в ньому корифеїв українського мистецтва: І. Їжакевича, О. Пащенка, Г. Пивоварова, А. Футермана. Школа реалістичного мистецтва, що утворилася тут, у стінах технікуму, відіграла свою роль у розвитку українського мистецтва, хоча технікум проіснував недовго, лише до 1934 року. У цьому ж 1934 році Петра Кодьєва вибрали відповідальним секретарем Оргкомітету Спілки радянських художників України.
Одночасно запровадив нову в Україні справу – реставрацію творів мистецтва. І в 1938 році за постановою Ради Народних Комісарів Української РСР була організована Державна науково-дослідна реставраційна майстерня в Києві, керував якою Петро Іванович Кодьєв.
Під час Великої Вітчизняної війни був директором картинних фондів художніх музеїв України, евакуйованих до Уфи. Саме період перебування в Уфі виявився чи не найбільш плідним щодо творчої наповненості доробку художника. Приїхавши до Києва в грудні 1944 року, П.І. Кодьєв повертає колекції в належному стані їх власникам – музеям. У Києві, куди повернувся Петро Іванович, діяла майстерня під головуванням Л.П. Калениченка.
П.І. Кодьєв приймає від нього естафету і стає знову директором реставраційних майстерень до 1962 р. У стінах майстерні (нині це Національний науково-дослідний реставраційний центр України) і зараз живі традиції закладені П.І.Кодьєвим, цим невтомним трудівником, митцем і громадянином. Художник прагнув, щоб втілені ним у полотнах думки й почуття побачили люди. Сам же страхітливий образ війни – звичайно, не міг не лягти на полотна митця. Він майже до останніх днів не переставав працювати над втіленням страшних воєнних вражень. Це ми бачимо в творах «Сполох» (1954), «Весна в окопі» (1946). До речі, художник кілька десятиліть працював над ескізами до картини «Окупація», удосконалюючи її. Останній із них був написаний у 1968 році. Його цікавила не тільки тематика Великої Вітчизняної війни, героїчне минуле України.
Особливо він полюбляв такі жанри як натюрморти, портрети, пейзажі, - сповнені натхнення, радісного піднесення, мрійного ліризму. У жанровому розмаїтті творчого доробку художника чинне місце належить творам «Квіти. Натюрморт» (1959), «Листопад» (1963), «Місячна ніч» (1952), «Вечірня мелодія» (1950). Петро Іванович згадував, що коли він малював з натури, йому завжди хотілося хоча б кількома віршованими рядками записати побачене. Від створення таких етюдів живописних та поетичних – він одержував велику насолоду.
Думаючи про живопис, він ніколи не забував про поезію, яка збагачувала його уяву про навколишній світ. Тому, працюючи над живописними полотнами, часто писав і вірші. Ось рядки одного з них:
«Ой ти, земле, моя рідна мати,
Скільки в надра свої ти взяла
Так, що бились за тебе завзято,
Щоб ти вільна вічно була!
Щоб цвіла ти, росла і міцніла
Ворогам всім проклятим на страх,
Щоб про славу твою гомоніла
Вся планета в прийдешніх віках».
Ці строки не втратили своєї актуальності і по нині, тим більше – у світлі останніх подій. За своє життя Петру Івановичу не довелося влаштувати жодної своєї персональної виставки і лише після смерті художника, в Кіровограді було відкрито за останні десятиліття п’ять персональних виставок майстра. Помер художник 21 грудня 1968 року в м. Києві.
Твори нашого земляка експонуються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка. В Кіровоградському обласному художньому музеї зберігається близько тридцяти робіт художника, документи, фотографії, та вагомим є монографічний збірник «Петр Иванович Кодьев», який написала донька Петра Івановича, Олена Петрівна – мистецтвознавець, доктор культурології. Саме в цій книзі надруковані спогади друзів, рідних, колег. А епіграфом до спогадів про батька Олена Петрівна поставила слова мами, Ніни Федорівни «Його любили…». Так, він не забутий, його пам’ятають, а молодь дивлячись на його твори відкриває для себе неоціненного майстра пензля. Всі ці твори, документи, фотографії представлені на даній виставці.
Майже двадцять років з родиною Петра Кодьєва співробітники музею підтримують тісні дружні стосунки. Олена Петрівна і її чоловік Юрій Павлович Рудєв - шановані гості обласного художнього музею і з кожним своїм приїздом вони завжди поповнюють творче надбання колекції Петра Івановича Кодьєва книгами, творами, фотографіями. І відкриття даної виставки не стало виключенням. Під час вернісажу Олена Петрівна Кодьєва передала до фондового зібрання музею картину свого батька «Де в’яжуться човни» (60-ті роки ХХ ст.) та фотопортрет Петра Івановича.
автор - Валентина Ноженко – головний зберігач фондів Кіровоградського обласного художнього музею
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?