Українських аграріїв намагаються підштовхнути до добровільного агрострахування

15.07.14, 10:00

Українська сільськогосподарська дійсність складена з парадоксів. Один із них – країна виробляє чи не найбільші в світі обсяги зернових та технічних культур та, заразом, демонструє майже цілковите ігнорування агрострахування. У цивілізованому світі, підкреслила під час круглого столу, який 8 липня відбувся в Кіровограді, експерт IFC Тетяна Бривко, подібне не практикується. У США, Канаді та країнах Євросоюзу агрострахування вже давно стало невід’ємною частиною агровиробництва. Тому тут страховики перетворилися для фермерів на надійних партнерів по бізнесу.

Не дивно, що сільське господарство цих країн розвивається по висхідній. І це в умовах, коли природно-кліматичні катаклізми останнім часом стали такими звичними, що багатьма американцями, канадійцями та європейцями сприймаються мало не як норма життя. Схоже на те, що ми також адаптувалися до природних вередувань і тому в більшості не зважаємо на них. Чи стараємося робити вигляд, що нічого надприродного навколо нас не відбувається. І не тому, що діємо за відомим принципом – у природи нема поганої погоди. В даному випадку спрацьовує інше й давно апробоване правило – погода не поліпшиться від того, що ми постійно дорікатимемо їй. І аби ж так розмірковували самі городяни, та подібні думки все частіше виникають і у сільських мешканців. В тому числі, й у тих, хто зайнятий у сільськогосподарському виробництві.

Причин у такого невиправданого оптимізму чимало. Тетяна Бривко звернула увагу лише на дві з них. Перша криється в постійному бажанні аграріїв втримати гроші. А друга пояснюється простіше – вони змушені на всьому економити через гостру нестачу коштів. В умовах, коли невпинно дорожчає і сільгосптехніка, і запчастини до неї, і паливно-мастильні матеріали, і сільгоспхімія випускати з рук вже зароблені гривні не надто хочеться. Тому сільгоспвиробники про агрострахування думають в останню чергу. Та держава і комерційні банки все-таки змушують їх про нього згадувати. Відбувається це тоді, коли аграрії бажають взяти участь у держпрограмі, яка передбачає підписання форвардних контрактів на сільгосппродукцію, чи коли виникає гостра потреба в кредитах. Тоді їм чиновники та банкіри наввипередки говорять – ви спочатку застрахуйте свої посіви, а лишень потому зі своїми питаннями та пропозиціями приходьте до нас.

Добровільне агрострахування тому й зветься добровільним, що не передбачає тиску ззовні. А от із таким страхуванням у нас не склалося чи майже не склалося. Ми маємо настільки низькі показники, що зважаємо на них лише тоді, якщо уважно до них придивляємося. Офіційна статистика підтверджує це. Торік було застраховано трохи менше 0,9 млн. га. І це притому, що всього в країні обробляється близько 40 млн. га. Лідерські позиції в агрострахуванні стабільно утримує Полтавська область. 2013 року посіви тут були застраховані на 113,8 тис. га. Далі із суттєвим відставанням ідуть Вінницька область – 69,6 тис. га, Дніпропетровська – 65,3 тис. га, Львівська – 59,8 тис. га, Кіровоградська – 58,3 тис. га. Серед лідерів агрострахового змагання нема таких розвинених в аграрному відношенні областей, як Херсонська (46,2 тис. га), Миколаївська (34,2 тис. га), Черкаська (22,2 тис. га). А показник Одеської області, у якій зосереджені чи не найбільші в країні площі зернових культур, і зовсім пригнічує. Тут він не дотягує навіть до 9 тис. га. Те, що у сільгоспвиробників мінімум грошей, – ще півбіди. Інша проблема криється у дорожнечі агрострахових послуг. Бажання страховиків за рахунок високих тарифів підтримати свій бізнес сільгоспвиробники розуміють, та при цьому кажуть – ви й нам дайте можливість заробити. А коли гра йде лише в одні ворота, це вже не партнерські стосунки, налагодження яких завжди слід прагнути, а футбольний матч на чемпіонаті світу між збірними Німеччини та Бразилії, по завершенні якого німці раділи, а їхні супротивники навіть не пробували приховати відчаю.

На цю обставину під час кіровоградського круглого столу акцентувала увагу фінансовий менеджер ТОВ «УкрАгроКом» Вікторія Могила. Підприємство це сильне, обробляє понад 70 тис. га і тому за всіма ознаками належить до розряду агрохолдингів, та навіть воно через дорожнечу агрострахування намагається не помічати його. Насправді докорів на адресу страховиків у виконанні Вікторії Могили пролунало чимало. Ось один із них: «Чомусь із страхуванням техніки питань не виникає. Всі розуміють умови страхування і те, як ідуть виплати. Але в агрострахуванні такого розуміння нема». Бо нема достатньої прозорості, страховики намагаються нав’язати аграріям свої умови, не пропонують їм індивідуальних програм, навіть якщо за це пропонуються додаткові гроші. Ще одна пропозиція Вікторії Могили – час страховикам звернути увагу й на тваринництво. Нині ця галузь перетворюється на перспективну. Справа не лише в тому, що вона вже починає демонструвати динаміку зростання. Такі господарства, як «УкрАгроКом» роблять ставку на високопродуктивних і тому дорогих за вартістю корів.

«З тваринами взагалі проблеми, - сказала Вікторія Могила. – У нас є величезний молочнотоварний комплекс. Наше стадо перевищує 4 тис. корів. Вони дуже дорогі. Ми їх привезли з Франції, Канади, Угорщини. Вартість однієї корови понад 3 тис. доларів. І ми, природно, хочемо їх застрахувати. Але страховики намагаються застрахувати лише великі стада, а ми зацікавлені у тому, аби вони страхували і по 5-10 корів».
Своїм баченням проблем та способів їх вирішення поділився і представник агрострахового ринку – начальник Управління агрострахування ПАТ «Українська аграрно-страхова компанія» Микола Стецюк. Він погодився, що агрострахування – дороге задоволення, та при цьому відзначив, що гарантія бізнесової витривалості завжди коштує недешево.

Микола Стецюк послався на досвід своєї компанії. Вона має перерахувати на рахунок одного з сільгосппідприємств Миколаївської області 400 тис. грн. Зрозуміло, що це не доброчинний внесок. Все набагато простіше - УАСК таким чином виконує свої зобов’язання перед клієнтом за втрати, яких той зазнав через масову загибель посівів озимого ячменю та озимої пшениці. «Такої крижаної кірки, яка на Миколаївщині спостерігалася цієї зими, - пояснив ситуацію Микола Стецюк, - ви ще не бачили. Вона була дуже товстою, такою, що її не витримували не лише електродроти, але й електроопори». Недавно тривожний сигнал надійшов із Житомирської області. В одному з господарств град побив пшеницю на 250 га. «І побив так, що, кажуть, збирати вже нема чого». За підрахунками Миколи Стецюка, страхове відшкодування може скласти близько 800 тис. грн.

За даними генерального директора Агрострахового пулу Віталія Самарського, торік компаніями, які входять до складу цього страхового об’єднання, було сплачено 10 млн. компенсаційних гривень. Звідси висновок – «обов’язково треба страхуватися». Це не єдина фраза Віталія Самарського, на яку жваво відреагувала аудиторія. Присутні також уважно вислухали його інформацію про особливості запропонованого до обговорення громадськості проекту Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Цей документ за сприяння фахівців Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні» був розроблений Агростраховим пулом.

«Нині в країні нема ефективної системи агрострахування, - відзначив Віталій Самарський. – Розроблений нами проект агрострахової Концепції пропонує її вибудувати». Ніхто й не каже, що це станеться миттєво. Головне – знати, в якому напрямку рухатися та які дії на тому чи іншому етапі вчиняти, щоб поступово просунутися до мети. Базовий принцип Концепції, за словами Віталя Самарського, полягає в згуртуванні зусиль усіх учасників агрострахового процесу – сільгоспвиробників, страховиків, об’єднаних у Пул, та держави. Створювана система не почне працювати, якщо інтереси, принаймні, однієї із сторін не будуть враховані на повну міру. Завдання майбутньої Концепції – підняти вітчизняне агрострахування до світового рівня. Для цього є всі можливості: значною мірою сформована законодавча база, створені стандартні страхові продукти, в роботу запущені уніфіковані договори страхування.

І це ще не все. До роботи стали 32 сюрвейєра, як їх прийнято називати в світовому агростраховому середовищі. Будучи незалежними експертами, вони покликані брати посіви на агрострахування. Ще одне досягнення вітчизняних страховиків, об’єднаних Агростраховим пулом, - половину взятих на себе ризиків вони передають на перестрахування відомій швейцарській компанії Swiss Re, що є необхідною умовою надання якісного агрострахування та гарантування виплат сільгоспвиробникові у разі настання ризикового випадку. Віталій Самарський визнав, що було бажання передати їй на перестрахування більшу частину відповідальності, та не вийшло. Зарубіжний партнер свою відмову пояснив так – за такого розкладу ви припините перейматися якістю власного агрострахування. Тоді від нього потерпатимуть і українські сільгоспвиробники, і ми самі.

Своє завдання Агростраховий пул вбачає в тому, щоби привнести культуру сучасного агрострахування до агровиробництва, забезпечити йому надійне страхове покриття, аби сільгоспвиробники в майбутньому страхувалися не через банківський або державний примус, а добровільно, вбачаючи в страховиках надійних партнерів по бізнесу. Для цього, зауважив Віталій Самарський, і розроблявся проект агрострахової Концепції.

автор - Роман НЕЧИПОРУК, Національний прес-клуб «Українська перспектива»