Марко Кропивницький сміхом потрясав притихлу залу

26.05.15, 14:00

Експозиція «Марко Кропивницький – батько українського професійного театру» відкрилася в Кіровоградському обласному художньому музеї з нагоди 175-річчя від дня народження українського драматурга, театрального актора, режисера! Максим Рильський писав про нього:
Артист, художник з голови до ніг,
Він сміхом потрясав притихлу залу,
Скорботою будив юрбу опалу
І слово, як алмаз, беріг.
Блажен народ, що мав такого сина,
Там, де його терниста путь ішла,
З нових квіток і колосків звила
Вінець йому безсмертний рідна Україна

На жаль, багато чого з життя Марка Лукича нині позабуте, а дещо наразі просто невідоме. У середині XIХ століття драматургія і театр перебували у глибокій кризі, обумовленій передусім колоніальною політикою російського царизму, спрямованою на знищення будь-яких проявів духовності українців.

Як зауважував Іван Франко: «На початку 1880-років несподівано з’явився справжній український театр, склалася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, склалася трупа, яка збуджувала ентузіазм не тільки в українських містах, а й у Москві та Петербурзі, де публіка мала нагоду бачити найкращих артистів світової слави». Незважаючи на всі труднощі та перешкоди, театр Кропивницького зумів тоді стати у ряд кращих національних театральних шкіл Європи.

Створений Марком Кропивницьким, в умовах жорстокого національного гніту, професійний театр (заснований 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді постановкою п’єси «Наталка Полтавка» !) упродовж багатьох років був одним iз головних джерел культурного відродження уярмленої нації, особливо якщо зважити на те, що більшість наших співвітчизників була в ті часи неписьменною і не мала змоги читати твори Тараса Шевченка, Марко Вовчок, Івана Франка, інших українських письменників.

Цей театр дав не лише неабиякий поштовх для подальшого розвитку української культури, а й відіграв визначну суспільно-політичну роль в житті українців, став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть потому було побудовано незалежну Українську державу. Театр корифеїв був тоді дійсно справжнім джерелом української культури. До складу цього колективу увійшли такі відомі в майбутньому майстри української сцени: М. Заньковецька, М. Садовський, Л. Линицька, П.Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич, М. Садовська-Барілотті. То були найкращі акторські сили українського народу, з яких Кропивницький виплекав славнозвісних зірок світової сцени. Не дарма сучасники називали його Батьком українського театру.

Драматургія Кропивницького генетичними узами пов’язана з фольклором, а також iз кращими зразками української класичної літератури, зокрема, з творчістю І.Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У ній вельми відчутні також традиції таких світових майстрів слова, як В. Шекспір, Ж.-Б. Мольєр, О. де Бальзак, О. Грибоєдов, О. Пушкін, О. Островський, Л. Толстой. Не зважаючи на всі політичні й цензурні утиски з боку царського режиму, Марко Кропивницький мужньо долав усі перешкоди. За ним було встановлено таємний поліцейський нагляд і чатувала постійна загроза арешту, але величезна популярність і любов народу щоразу боронила Марка Лукича від ув’язнення. Устами героїв своїх п’єс, таких, як «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж паук», «Дай серцю волю, заведе в неволю, «Олеся», «Замулені джерела», «По ревізії», «Скрутна доба» (всього 44 п’єси), він проголошував протест проти соціальної несправедливості, викриваючи з пристрастю сатирика жорстокість, сваволю поміщиків.

В експозиції, що присвячена Кропивницькому у Кіровоградському музеї представлено роботи з фондового зібрання музею - картина художника Г.Лобунька «Портрет Марка Кропивницького», ескіз до картини О.С.Логвинюка «Родина Тобілевичів» та матеріали, які висвітлюють творчу й професійну діяльність Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л.Кропивницького.

Пам’ятаємо про свого славетного земляка на Кіровоградщині: його ім’я (з 1940 року) носить Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр, у 1982 році відкрито меморіальний музей М.Л.Кропивницького – відділ Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, в честь корифея названо одну з вулиць обласного центру, в музеї-заповіднику І.К. Тобілевича (Карпенко-Карого) «Хуторі Надія» ростуть посаджені Марком Лукичем велетні-дуби і зразу пригадуються поетичні рядки українського поета Максима Рильського:
Ростуть дуби, купають в небі віти,
А навкруги, немов веселі діти,
Дубки і липки зводяться рясні...
Співає молодь молоді пісні –
І, сповнені зичливості й любові,
Дуби над нею шелестять Маркові…

автор статті - Леся Дмітрієва, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею