Влад Кашпуренко: «Голос країни» - поштовх до моєї мрії!

30.05.15, 10:00

У Кіровограді з’явився свій «Голос країни» - це 18-річний Владислав Кашпуренко, який став учасником 5-го сезону телевізійного співочого талант-шоу. Не дивлячись на юний вік Владислав працює солістом Кіровоградської обласної філармонії, але маємо надію, що найближчим часом цей голос прославлятиме Україну на оперних майданчиках світу…

- Чому саме ви обрали «Голос країни», а не інші талант-шоу?
- На мою поштову скриньку надійшло повідомлення із запрошенням взяти участь. Вирішив поїхати й спробувати свої сили. Ніхто не знав про те, що я їду, бо сказав, що збираюся в Київ у справах. Через 3-4 дні після предкастингу мені подзвонили і повідомили, що я проходжу далі. Тож поїхав до Києва на репетиції, де ми працювали з музичним продюсером проекту Русланом Квінтою та викладачами. Потім була зйомка «сліпих» прослуховувань. Дуже хвилювався, зрозуміло, для мене це було щось нове. Звичайно, на сцену виходити не вперше, але на сцену такого потужного телепроекту… Але страх минув, коли я побачив, як мене сприймають люди, і я вважаю, це вже було досягненням. Розумів, що якщо до мене не повернуться – нічого страшного не станеться, у будь-якому разі мене почула й побачила Україна! Але доля склалася інакше, до мене повернулися всі чотири члени журі. Не роздумуючи, обрав Олександра Пономарьова, бо це мій кумир ще з дитинства. Почав займатися з Олександром Валерійовичем, він дав мені достатньо для того, щоб зрозуміти, що я хочу й буду займатися музикою. «Голос країни» дав мені поштовх вперед, поштовх до моєї мрії.

Владислав Кашпуренко

- Наскільки збігались поради тренерів «Голосу країни» та Ваших викладачів?
- Саме рекомендації мого викладача по вокалу Сергія Дьоміна збігалися з рекомендаціями Олександра Пономарьова. Жодної різниці, ті ж самі зауваження до мене.

- Коли дивишся телевізор складається враження, що виступати на подібних шоу легко…
- Можу сказати, що це кропітка праця, тому що дуже тяжко працювати. Ми приїздимо в павільйони й знімаємо все від шостої вечора і до сьомої години ранку. Ми проходимо серйозні етапи підготовки, відбору… Працюють стилісти, візажисти – і все це дуже тяжко. Але вийшов, заспівав, показав, що Кіровоград не тільки танцювальна столиця України, а можливо буде ще й співочою столицею України!

- А чи не хочеться виконати партію в повноцінній оперній постановці?
- Дуже б хотілося заспівати з Олександром Пономарьовим на великій сцені, заспівати з Монсеррат Кабальє. Це моя заповітна мрія. Хоча чесно кажучи, хотів би заспівати з усіма суддями проекту «Голос країни». З Вакарчуком заспівати рок –дуже подобається, як він співає, про що він співає, зараз він, можна сказати, душа України.

- Ну нехай у нас, у Кіровограді, є оперні голоси – і що далі? У нас то немає оперного театру?
- У нашому місті багато людей з гарними голосами, з оперними голосами. Для цього в нас є головна сцена області – це наша філармонія, яка прийняла мене як рідного, і зараз я тут як маленький гвинтик у великому літаку творчості.

Розмову вів Дмитро Шульга - для журнала "Ланруж"