Близько півтора року черниця з костьолу, що на Тарковського, представниця польської благодійної місії в Україні сестра Іренія разом із активістами громадської організації "Милосердя" витягала із вирви крайнього зубожіння та пригніченості людей найвразливіших соціальних категорій.
"Особисто для мене все почалось з 800 гривень, – розповідає Володимир Лєбєдєв (22 роки), комендант орендованого в складчину приміщення, в якому розміщується благодійний притулок. – Виносячи хатнє сміття до баків, побачив на лавці під своїм під'їздом компанію із п'яти бомжів. Думали, де б роздобути бухла. І серед них – досить-таки приваблива дівчина. В обносках, п'яна і перемазана, ще й димить, як коптилка, але красуня. Розумієте, я розглядів цю вроду навіть у такому вигляді. Запитав: "Голодні? – Не ситі, а що?".
Змотався до супермаркету, приніс їм цигарок, кефіру й булочок. І з цією розмову почав. Виявилось, звати Оленою. Недавня смерть матері так підкосила її, що покинула спілкуватися і з сином, і з батьком, почала допомагати злидарям, якось зазнайомившись з молодим бомжиком Сєрьожею.
Припускаю, він її і підсадив на спиртне – зрозумів, що слабка, нестабільний стан психіки... Ну от, скоро вона опустилася до їхнього рівня. Батько виганяє її з хати, та й син, тоді ще підліток, категорично відмовляється контактувати. Одного разу, коли ті бомжі потруїлися грибами, і кожного розвезли різними лікарнями, я скористався моментом – просто взяв Лєну за руку: "Хочеш, знайду людей, які тобі допоможуть? Ти заслуговуєш іншого життя".
Вона погодилась. Через тиждень везу її до Новомосковська на реабілітаційну базу. Витрати на збори, пальне та інше – три роки тому все це обійшлося у 800 гривень. Зараз Олена знову одружена, разом з чоловіком доглядає велике присадибне господарство в одному із сіл Кіровоградського району. Народили дитину. На кухні – зразковий порядок, випічкою пахне. І Лєнка аж розцвіла... Я тоді подумав: "Ого, нове людське життя менш ніж за тисячу гривень – круто!".
З тих пір перестав смітити гроші на всілякі розваги, збирати картини, хоча й люблю живопис насправді... Можливо, для когось це незначне досягнення, але протягом трьох років існування нашої організації на очах вилюдніли, одружилися, здобули свій новий фах і помирилися з рідними близько двадцяти колишніх безхатьків. Яка з державних установ може цим похвалитися? Не стану кривити душею, шанс на це мають здебільшого молоді – у середньому до 30-35 років, іншим просто немає задля чого напружуватися".
Станом на сьогодні команда волонтерів "Милосердя" нараховує близько 20 постійних учасників, серед яких є представники дрібного бізнесу та їхні діти-підлітки. Кожної неділі вони організовують безкоштовне харчування жебраків на території свого закладу (вулиця Преображенська) – подають гарячі обіди з двох страв, а інколи, за умови, якщо вистачає продуктів, накладають передачі в пакети. Милосердівці потурбувалися й про свій санблок. Тут можда помитися, перевдягнутися у нове та зрізати куделі враженого паразитами волосся.
"Справа, в принципі, не важка, і лякатися нічого – коментує Володимир. – Он, у ванній – ціла колекція протипедикульозних шампунів. А сиборею я просто зрізаю".
9-класниця Оля тільки-но заступила на свою перукарську зміну. Розповідає, що за раз доводиться робити по 7-8 стрижок – відвідувачі все частіше підставляють свої шиї під лезо, впевнившись у безкорислисливості молоді. У сусідній з вітальнею кімнаті продовжується сортування вживаного одягу – чимало з цих речей допоможуть перебути цьогорічне дощане літо й осінь. А на кухні звично парує картопля... "300 гривень на місяць сплачується за комуналку, кожен недільний обід у середньому тягне на 800-1000 гривень (зазвичай приймаємо по 50 чоловік), – продовжується наша імпровізована екскурсія. – 10 буханців хліба з пляшкою олії регулярно підносять з Преображенського собору, отець Іван Верескун з отцем Андрієм навіть приходили фарбувати альтанку на подвір'ї, і по столярці трохи допомогли... Передають щось харчами просто випадкові люди, можна сказати, з вулиці... Бензин, розвозка – це ще 200 гривень на тиждень. На більше ми поки що не тягнемо. Справа в тім, що й без цього вистачає роботи з поновлення втрачених документів, консультуванням родин наркоманів та жінок, що переховуються від чоловіків-буянів і т. д. Рахуємо кожну копійку, але жодного такого разу не було, щоб зовсім ні з чого погодувати нужденних – вочевидь, є в тому ласка Божа".
автор - Валентина Головань, Акула, фото - автора та Володимира Лєбєдєва
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?