Європейські стандарти безпечності харчових продуктів приживаються в Україні

16.07.15, 18:00

Вже цієї осені, 20-го вересня набувають чинності положення Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Фахівці називають його євроінтеграційним, бо за стандартами безпечності харчових продуктів, які запроваджуються, він наближує Україну до Європи. Закон містить чимало новацій, які торкаються виробників харчових продуктів, їх переробників і реалізаторів. А головне – він запроваджує систему контролю безпечності харчових продуктів на всіх етапах їх виробництва та обігу – від лану до столу. Про особливості нового закону та специфіку його впровадження розмовляємо з заступником керівника Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні» Яною ДОБІДОВСЬКОЮ.

Заступник керівника Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні» Яна ДОБІДОВСЬКА

- Що знаменує собою набрання чинності Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» - захист споживачів чи додаткові клопоти для виробників харчових продуктів?
- Набрання чинності зазначеного закону – це дуже важливий крок. Він корисний і для споживачів, і для виробників харчових продуктів, і для України в цілому як держави, що підписала Угоду про Асоціацію з Євросоюзом і взяла на себе певні зобов’язання в галузі санітарних та фітосанітарних заходів. Цим законом встановлюється принципово новий підхід до забезпечення безпечності харчових продуктів. Основна відповідальність за безпечність харчових продуктів покладається на операторів ринку харчових продуктів (на виробників, інших суб’єктів господарювання, які транспортують, зберігають, пакують або реалізовують харчові продукти), а контроль держави спрямований не на готовий продукт, а на виробництво та обіг. І можна з’ясувати, чи харчовий продукт є безпечним, на початковій стадії, а не, скажімо, за фактом отруєння. Це посилює захищеність споживачів, які будуть впевнені, що купують безпечний харчовий продукт. Підкреслю, що ми говоримо саме про безпечність, якість - це вже інша характеристика харчового продукту.

- Який виграш від того матимуть виробники?
- Виробники виграють також. Дехто зараз може вважати, що запровадження постійно діючих процедур, які засновані на принципах НАССР, це додаткове навантаження на бізнес. Але практика застосування цих процедур в європейських країнах, в США, в Канаді, в Австралії довела їх ефективність. Сам виробник може контролювати себе та перевіряти. І якщо під час виробничого процесу з’ясує, що щось пішло в нього не так і харчовий продукт став небезпечним, він не випустить його на ринок. Він врегулює ситуацію внутрішніми процедурами і не буде покараний компетентним органом. Тому для багатьох виробників постійно діючі процедури, що засновані на принципах НАССР, і простежуваність – як рятувальний жилет у морі. - Які принципові відмінності норм нового «харчового» закону від нині чинного в частині розмежування відповідальності за потрапляння на ринок небезпечних продуктів? - Цей закон стосується не лише виробників, а й усіх суб’єктів господарювання, які мають відношення до харчових продуктів. Або вони їх виробляють, або постачають, або зберігають, або пакують, або реалізують – всі охоплюються терміном «оператори ринку». І в законі чітко прописано, що кожен оператор ринку відповідає лише в межах своєї діяльності. Система простежуваності і постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР, дозволяють чітко визначити, хто саме винен, якщо трапився прикрий випадок появи на ринку небезпечного харчового продукту. За це передбачені штрафи. Згідно з новим законом, вони значно збільшуються у порівнянні з чинними. Але виробник, який працює чесно та добросовісно, дотримується встановлених вимог, буде убезпечений від такого ризику десь на 90%.

- Збільшує чи зменшує новий закон регуляторне навантаження на виробників?
- Скоріш за все, закон зменшить регуляторне навантаження, бо відміняє багато документів, які необхідно зараз отримувати операторам ринку згідно з чинною системою. Він викладає в новій редакції закон «Про безпечність та якість харчових продуктів». І вносяться зміни ще приблизно в 17 нормативно-правових актів. Завдяки цим змінам створюється один компетентний орган, який буде здійснювати перевірки операторів ринку, та скасовується необхідність отримувати документи, які зараз вимагаються. Наприклад, висновки санітарно-гігієнічної експертизи, ветеринарно-санітарної експертизи. Такі висновки не будуть потрібні, оскільки вони не мають відношення до безпечності харчових продуктів.

- А експлуатаційний дозвіл?
- У новому законі є чітка стаття, де перераховуються випадки, коли експлуатаційний дозвіл буде необхідний. Але в загальному можна сказати, що він буде необхідний виробникам, які працюють з харчовими продуктами тваринного походження. До того ж закон передбачає просту процедуру отримання експлуатаційного дозволу. Діятимуть дві системи – реєстрації та власне отримання дозволу. Реєстрація здійснюється автоматично, оператор ринку посилає заяву встановленої форми, а компетентний орган зобов’язаний протягом 15 днів внести його до реєстру. Відтак оператор ринку може почати працювати. Для надання експлуатаційного дозволу компетентний орган ще має перевірити потужність, де харчові продукти вироблятимуться чи зберігатимуться. А тих, у кого зараз є експлуатаційний дозвіл і хто не займається харчовими продуктами тваринного походження, компетентний орган просто автоматично перенесе до нового реєстру. Тобто нова процедура застосовуватиметься лише для нових гравців, нових операторів ринку.

- Чи готові виробники до обов’язкового впровадження постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР?
- Думаю, що свідомі оператори ринку готові, тому що вони розуміють переваги, які матимуть від того. Я вже згадувала про зменшення випадків відкликання і вилучення продуктів, яких вони можуть зазнати. А ще є дослідження, які також доводять, що наявність НАССР зменшує витрати на виробництві. Запроваджується правильна організація виробничих процесів, оптимізуються витрати, все це додає економії коштів. До того ж законом передбачений перехідний період. Набуття ним чинності відтерміновувалося на рік після дати опублікування. А от запровадження постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР, передбачене через 3, 4 та 5 років в залежності від типу харчового продукту. Тобто оператори ринку мають час, аби належним чином підготуватися.

- Для чого і кому потрібне обов’язкове впровадження системи простежуваності за принципом «крок назад, крок вперед»?
- Це потрібно як операторам ринку, так і компетентному органу. Компетентний орган завдяки системі простежуваності під час здійснення державного контролю може чітко зрозуміти, звідки прийшов, куди далі потрапив харчовий продукт. За рахунок цього ми також можемо закрити таке болюче питання, як нелегальні поставки від осіб, які не будуть одразу ж зареєстровані згідно з цим законом.

- Чи витримає харчовий бізнес додаткові фінансові навантаження для впровадження норм закону, і як такі додаткові витрати вплинуть на його ефективність?
- Треба сказати, що НАССР не такий страшний, як про нього говорять. І не настільки дорогий, як дехто думає. В законі передбачений спрощений підхід до застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР. Все залежить від ступеня ризику оператора ринку. Якщо він складатиме низький ризик, то до нього застосовуватиметься спрощений підхід, тобто зовсім мінімальні вимоги.

- Якою буде система контролю за виконанням норм «харчового» закону та відповідальність за їх невиконання?
- Зараз ця система контролю перебуває в процесі змін. Основні принципи також уже закладені в цьому законі. Насамперед, контроль – ризикоорієнтований. Не всіх перевірятимуть однаково. Оператори ринку поділяються на групи залежно від ступеня ризику, відповідно їх і перевірятимуть з певною частотою. Якщо оператор ринку сумлінний і виконує все добре, можливе зменшення цієї частоти, причому, навіть якщо він належить до групи високого ризику. Тобто виконання вимог законодавства має стимулювати оператора ринку. Є певне занепокоєння, що у нового закону може бути колізія із законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який встановлює вимоги до контролю абсолютно до всіх сфер. Але не треба забувати, що ми приводимо своє законодавство у відповідність до європейських вимог. У них система державного контролю безпечності харчових продуктів стоїть окремо від системи державного контролю решти непродовольчих товарів. Діють зовсім різні вимоги. Скажімо, в Європі інспектори, що перевіряють безпечність харчових продуктів, можуть приходити для цього без попередження. В іншому разі система державного контролю вважається неефективною. Оператор ринку в ЄС може знати кількість перевірок, які має пройти впродовж року, але не знає точно, коли саме вони відбудуться. Це вже компетентний орган вирішує. І лише за таких умов можна стверджувати, що компетентний орган насправді знає, як цей оператор ринку працює. З іншого боку, компетентний орган має зберігати комерційну таємницю, якщо отримає доступ до якихось документів оператора ринку. А також обмежений вимогами актів державного контролю. Вони містять повний перелік питань стосовно перевірки. Нічого більше інспектор запитати не може. І кожне питання підкріплене посиланням на правову норму. Ці запитання є у вільному доступі, оператори ринку можуть їх вивчити і самі себе перевіряти – чи вони відповідають цим вимогам. А отже, належно підготуватися, уникнути порушень.

- Які інші законодавчі акти вже прийняті, та що ще необхідно ухвалити для впровадження європейської практики безпечності харчових продуктів?
- Цей закон є дуже важливим, але він, по суті, закриває лише два регламенти Європейського Союзу – №178 від 2002 року, це, так званий, основний «харчовий» закон в Європейському Союзі, і №852, яким встановлюються вимоги до гігієни харчових продуктів і обов’язкове запровадження постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР. У нас головне завдання – повністю розробити законодавство, яке б забезпечило безпечність харчових продуктів від лану до столу. Зараз уже є багато напрацювань, але вони наразі в стадії розробки або прийняття. Наприклад, законодавство у сфері безпечності та гігієни кормів. Воно розроблено для продуктивних тварин, це дуже важливе питання. Прийняття зазначеного законодавства, побудованого на вимогах ЄС, є дуже важливим для забезпечення безпечності харчового продукту дійсно «від лану до столу». Також необхідно прийняти закон про надання інформації споживачам про харчові продукти, тому що саме наданням інформації на маркуванні ми фактично регулюємо питання якості. В Європейському Союзі питання якості регулюються обізнаністю споживача, який робить потому свій поінформований свідомий вибір, чи купувати той чи інший харчовий продукт. І, звичайно, треба видати дуже багато підзаконних актів на виконання положень самого закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Наш Проект уже їх розробляє. Підготовлено вже 7 таких документів, які мають лягти в основу наказів Міністерства аграрної політики та продовольства та сприяти ефективному виконанню положень цього закону.

Думка експерта: Керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО: - Введення в дію з 20 вересня Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» є важливим, але лише першим кроком на складному шляху впровадження європейських стандартів безпечності харчових продуктів у нашій країні. Найскладнішими будуть наступні кроки на шляху впровадження норм цього та інших законів у практичній діяльності виробників харчових продуктів. У цьому контексті важливим кроком є інформаційне забезпечення та інформаційний супровід впровадження системи простежуваності і постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР. Це питання є особливо важливим для малих і середніх виробників сільськогосподарської продукції та її переробників. На сьогодні, на жаль, досить невелика частка операторів продуктового ринку знайома з основними принципами системи НАССР, а ще менше з них готові до їх впровадження. Разом з тим, на мою думку, впровадження системи простежуваності за принципами НАССР може не дати належного результату без одночасного впровадження європейських стандартів/культури сільськогосподарського виробництва та сертифікації самого процесу виробництва сільськогосподарської продукції за системою Global GAP. Переконаний, лише виробництво безпечної сировини та впровадження системи НАССР на етапі її переробки та просування продуктів харчування до споживача може стати надійною запорукою їх безпечності. Саме тому Проект «АгроІнвест» розробив та поширює спрощені методичні рекомендації з питань впровадження системи безпечності продукції за стандартами НАССР та вирощування рослинницької продукції за стандартами Global GAP, відпрацьовує їх впровадження на базі малих і середніх сільгоспвиробників та їх об’єднань. Усіх зацікавлених запрошуємо на веб-сайт Проекту «АгроІнвест», де у розділі «Ресурси: Практичні посібники та аналітичні матеріали» можна ознайомитися з цілою низкою практичних посібників, які допоможуть малим і середнім виробникам сільськогосподарської продукції запровадити принципи НАССР у своєму господарстві.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань