Вишита мелодія української душі: Персональна виставка Лариси Зоріної

07.10.15, 12:00

Минулого тижня у Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки творів заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Лариси Зоріної «Вишита мелодія української душі» до ювілею майстрині. На виставці представлені мальовані та вишиті картини яскравої, самобутньої та оригінальної майстрині нашого степового краю Лариси Георгіївни Зоріної.

Лариса Зоріна народилася 25 вересня 1960 року в с. Інгулець Устинівського району Кіровоградської області в сім’ї вчителів. Батько – Босий Георгій Миколайович – вчитель музики та малювання, мати – Боса Євдокія Миколаївна – вчитель української мови та літератури. В 1975 році закінчила Устинівська музичну школу. В цьому ж році родина переїхала в смт Новгородку. В 1977 році закінчила Новгородківську СШ № 1, в 1980 році – Олександрійське училище культури. З 1996 року майстриня постійна учасниця художньої самодіяльності Новгородківського районного будинку культури. У 2003 році закінчила педагогічний факультет Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Багато років пропрацювала музичним керівником в Новгородківському дошкільному навчальному закладі №1 «Світанок».

Лариса Зоріна з дитинства росла в сім’ї, де до творчості були не байдужі всі. Художником і музикантом в селі вважався дідусь, малювали батько, брат, вишивали мати та бабуся. Спостерігаючи за їхньою роботою непомітно вчилася бачити красу і Лариса. Але серйозно зайнялась образотворчим мистецтвом лише в тридцять років, після трагічної смерті чоловіка.

Почалося з дитячих пісеньок: з’явилися малюнки до пісень, які співали діти у дитячому садку. Так народився цикл ілюстрацій до українських пісень. З часом тематика робіт розширилась, з’явились кілька тематичних серій «Українські народні свята» та «Весільні ритуали». Результатом давнього захоплення вишивкою стали сценки з народного життя, але вже вишиті на тканині вишуканою художньою гладдю.

У своїх роботах Лариса Зоріна змальовує і українську природу. Кетяги калини наливаються соком, над ставом гнуться верби, а мальовничі садки рясніють величезними червоними яблуками та грушами. Усю цю любов до українського села майстриня почерпнула ще у дитинстві.

Для того, щоб створити одну картину, Ларисі Зоріній потрібно від кількох місяців до кількох років, залежно від розмірів і вільного часу. Спочатку свій малюнок вишивальниця переносить на тканину. Далі нитками заливає великі площини – небо, траву, будинки, одяг, а вже потім переходить до деталей: оздоблює костюми, промальовує обличчя і рослини. Стібок наскільки дрібний, що у квітці видно кожну пелюстку. Робота вважається завершеною, коли усі контури обведені чорною ниткою.

Перша персональна виставка майстрині відбулася у 1989 році в Кіровограді в кінотеатрі «Комсомолець». Також були виставки в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.І. Чижевського та в урочищі Терник смт. Новгородка (1997), у Кіровоградському головному відділенні Промінвестбанку України (1998), в Кіровоградському обласному краєзнавчому музею (2001) та в Кіровоградському обласному художньому музеї (2005), (2010) та ін.

Лариса Зоріна – учасниця багатьох обласних та республіканських виставок. Її твори знаходяться в приватних колекціях України, Канади, США та ін. Останнім часом в творчості Л. Зоріної помітне глибоке зацікавлення давньоукраїнською язичницькою символікою та обрядовою культурою. Роботи Лариси Зоріної вирізняються яскраво вираженим індивідуальним почерком, що являє собою своєрідне і неповторне поєднання досвіду народного малярства та власної творчої індивідуальності. В її творах відчутно зв'язок з фольклором, народною обрядовістю, відображені колоритні і яскраві картини народного життя.

Завжди була цікавою для Лариси Георгіївни тема українського ярмарку. Роботи з даної теми об’єднані в композицію «Сорочинський ярмарок» (2011), основною метою створення яких, було показати велич, красу, талановитість та різноманітність народних ремесел, а також працелюбність наших пращурів. На цих роботах зображені різні види українського мистецтва – гончарство, ткацтво, килимарство, плетіння з лози, різьблення, малярство, вишивка. З великим інтересом мисткиня створила картини по творах Т.Г.Шевченка: «Мені тринадцятий минало...», «Чумацький шлях...»,»Козаки» та «Бандурист з поводирем».

Найбільше Ларисі Георгіївні подобається ілюструвати своїми картинами жартівливі українські пісні. Вони передають гумор, радість і щиру українську душу. Художниця має ряд картин на теми українських народних пісень: «Ой у полі криниченька...», «Там, де Ятрань круто в’ється...», Явір і Яворина», «Мамина криниця...», «Там, де Ятрань круто в’ється...», «Ой у полі криниченька...», «Чарівна скрипка». Найцікавіші мальовані картини стали вишивками. Серед них: «Великодній хоровод», «Свято Андрія. Кусання калити...», «Старий Новий рік. Василь і Меланка...».

Вперше у цьому році Лариса Георгіївна Зоріна надала роботу для УІ Великоднього благодійного аукціону, який відбувся у Кіровоградському обласному художньому музеї. Також вона приймає участь у різноманітних заходах, направлених на збір коштів для бійців АТО. Лариса Зоріна випустила вже два народні календарі на 12 місяців, один 1992 року, а ще один зовсім новий 2015 року. У лютому цього року відбулась презентація народного календаря «Заквітчана пісня», оформленого роботами Лариси Георгіївни. 12 робіт для календаря Лариса Георгіївна створювала півроку. Зображення сільських пейзажів художниця не нафантазувала, а взяла зі своєї пам’яті.

На виставці, що відкрилася в обласному художньому музеї, представлено понад 100 робіт. Це найновіші роботи вишиті в техніці художньої гладі «Грудень. Свято Андрія» (2015), «Півень» (2015), «Лебеді» (2015), «Ой у полі криниченька…» (2015), «Маки (2015), «Українські синички» (2015), «Старий Новий рік» (2015), вишиті портрети: «Українська Мадонна» (2007), «Козак Мамай» (2008), «Ангел охоронець» (2008), вишиті картини, створені майстринею в різні роки: «Нарцис» (1998), «Півонія» (1998), «Ромашки» (2000), «Жар – птиця» (2001), «Літо» (2002), «Соняшник» (2009) та інші. Вишиті картини за сюжетами українських народних календарних свят, весільних традицій та звичаїв, пісень, казок: «Вечорниці» (1997), «Мали повернутися з рушником...» (2000), «Великдень» (2005), «Несе Галя воду» (2006), «Українське весілля» (2006-2009), «Ой у вишневому садочку...» (2007), «Ой служив же я у пана» (2007), «Гопак» (2008), «Танок» (2008), «Троїсті музики» (2010), «Домашній оберіг» (2010) та інші, а також цикл графічних робіт – ілюстрацій до збірки українських народних казок «Казки Єлисаветградщини» зібраних у кінці ХІХ на початку ХХ століття етнографом Володимиром Ястрєбовим у Єлисаветградському та Олександрівському повітах.

Цікавим є й те, що на даній виставці Лариса Зоріна презентувала не тільки свої роботи, а й роботи свого батька Босого Георгія Миколайовича (1930–1995) «Портрет дружини Євдокії» (1957), «Портрет доньки Лариси» (1965), «Автопортрет» (1980), «Портрет Олександра» (1982), «Шевченко на засланні» (1992), «Причинна» (1991), «Сонце заходить, гори чорніють…» (1990).

В її творчому доробку є вже кілька оформлених дитячих книжок: «Підручник з народознавства для дошкільнят «Грайлик» О.В.Попова – 1996р., «Капелюшок для киці» (1996р.) – вірші для дітей криворізької поетеси Л.О.Баранової. Хоч у творчому доробку вже майже сто картин, зупинятись на досягнутому вишивальниця не збирається. Говорить, що має величезний запас ідей. Адже жартівливих пісень, казок та обрядів, які вона ще не проілюструвала, у народній творчості багато.

Під час відкриття виставки Лариса Георгіївна передала до фондів Кіровоградського обласного художнього музею дві роботи: «Великодні забави» (2012) та «Там, де Ятрань круто в’ється» (2007).

Олена Степанок – завідуюча відділу науково-просвітницької роботи обласного художнього музею
Тетяна Костенко – науковий співробітник відділу обласного художнього музею - картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»