Історія з географією

17.04.16, 14:00

Здавалося б епоха великих географічних відкриттів давно минула і на географічних картах не залишилося «білих плям», відкрито вже всі моря, острови і океани. Але як вам перспектива зробити значне географічне відкриття в самісінькому центрі України?

Питання абсолютно серйозне, тому може претендувати на обласну премію в галузі географії. Втім, це питання більше стосується збереження довкілля, а не географії, хоча вони тісно пов’язані між собою. Нещодавно доводилося писати, що поза увагою кіровоградських екологів залишилися зникаючі малі та річки. Через таку «турботу» вже зникло джерело Інгульцю, між іншим, сьомій за довжиною річці України, яка впадає в Дніпро.

Далі простежується такий сумний ланцюжок – спочатку зникають малі річки, потім – середні, такі, як Інгулець, а потім надійде черга і до Дніпра. І це відбувається на наших очах!

Однак не можна сказати, що в плані порятунку річок нічого не робиться. Ось, наприклад, 14 квітня відбулося засідання під головуванням заступника голови Кіровоградської обласної ради Ігора Степури, в якому взяли участь кіровоградські та криворізькі екологи, а також представники територіальної громади села Топила, Знам’янського району, де знаходилося джерело витоків Інгульця.

Слухали: Криворожани стурбовані можливим зникненням річки, яка напоює половину міста. Причина – замулення витоків Інгульця через надмірне розорювання. Мешканці села визнали, що проблема існує, але не у них, бо начебто існують докази, що Інгулець починається …не в їхньому селі! Постановили: Встановити джерело витоків Інгульця, розмулити його і засіяти багаторічними травами.

Отже, потрібно очікувати спорядження наукової експедиції для встановлення місця витоків річки та встановлення точних координат. Від цієї роботи очікують позитивних результатів і мешканці Олександрії, адже вони теж не хочуть, щоб зникла їхня річка Інгулець, берега якої обрали для щасливого життя ще їхні пра-пра-прадіди. Засновники міста добре пам’ятали, що без річки життя не буде. Разом з тим, потрібно розпочати порятунок інших малих річок, які перебувають на межі зникнення, зокрема знайти витоки річки Мотузянки в Кіровограді, яка протікала яром по вул. Миру між ПТУ №2 і «складами Брайченка». Ще кілька років тому на дні яру текла вода, але сьогодні русло пересохло, бо повністю загромаджене будівельним та побутовим сміттям «від вдячних мешканців», чиї садиби розташовані на березі річки. Ще одна маленька річка, води якої живили Інгул, померла…

Сергій Полулях. Фото автора. Русло річки Мотузянки сьогодні.