«У Кіровограді є гей-родина, яка живе разом уже 25 років! Одному – 60, іншому – 52… Ми просимо лише толерантного ставлення»

26.12.16, 10:00

Підпільно, тихо, без зайвих нагадувань, сміливих заяв чи показухи, під покровом ночі – так існують­ геї у Кіровограді. І хоча більшість жителів обласного центру швидше за все ніколи не бачили «живого» гомосексуала, цифри уперто свідчать, що «нетрадиційних» хлопців значно більше, ніж уявляється.­ Кожен кіровоградець щодня з ними пересікається у транспорті, в магазині, на вулиці чи навіть на роботі. Втім, чому вони відкрито не говорять про свою орієнтацію, чи живуть вони повноцінним життям, як часто стикаються з приниженнями й дискримінацією і хто на них полює – розповів «Кіровоградській Правді» лідер неформального ЛГБТ­-руху в Кіровограді 25­-річний Павло Давлєтбаєв.

фото з сайту http://www.huffingtonpost.com
фото з сайту http://www.huffingtonpost.com
У Кіровограді говорити про «таке» не прийнято

У повсякденному житті Павло – закрійник, має невеликий швейний бізнес. Окрім основної роботи, входить до обласної координаційної ради з питань протидії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, є співробітником Кіровоградської мережі ЛЖВ у напрямку однієї з найуразливіших груп – чоловіків, які практикують секс із чоловіками (чи як іще називають – чоловіків, які симпатизують чоловікам). Він – один із тих у Кіровограді, хто майже відкрито заявляє про свої стосунки з хлопцем. Втім, на такі сміливі заяви, крім нього, наважуються одиниці, бо про свою орієнтацію інші воліють мовчати, аніж потім боротися з наслідками – агресією, ненавистю, презирливим ставленням…

За результатами біоповедінкового дослідження, а також згідно зі статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, досліджень соцмереж і сайтів, у Кіровограді проживає мінімум 1300 геїв (максимум – 1800), по області – 3200.

– Модель для виявлення кількості геїв нам надали європейські структури, оскільки радянська статистична система застаріла і не мала змоги виділити чіткі показники, – пояснює Павло. – За рекомендованою моделлю, кількість геїв має становити 5,4% від чоловічого населення. У нас вийшов показник 3,6%. Проте, якщо не звертати увагу на офіційні документи і протоколи, то неофіційна цифра буде вдвічі більшою, оскільки багато є прихованих геїв і тих, хто не бажає йти на контакт.

У нас є депутати-геї, лікарі, перукарі, військові…

У Кіровограді в усіх сферах присутні геї – від суто жіночих до суто чоловічих професій. Як правило, це дуже талановиті й ерудовані люди.

– У нас навіть був депутат-гей. Є у Кіровограді серед геїв – акушер, стоматолог, працівники їдальні, заводів, залізничники, перукарі, охоронці, закрійники, військові, держслужбовці в департаментах були. Та в усіх сферах! – констатує Павло.

Якщо взяти колектив у сто осіб, то з них шестеро геями будуть офіційно, неофіційно – дванадцятеро.

– Тих шістьох ми можемо відслідкувати, решту не бачимо, бо вони майстерно приховують свою орієнтацію або просто не йдуть на контакт. Багато хто застосовує захисну реакцію – робить вигляд, що йому подобаються дівчата, хизується своїми досягнення у відносинах із ними. Їх можна розпізнати по тому, що вони створюють навколо себе багато «туману». І чим більше того «туману», тим більша ймовірність, що хлопець – гей. Чітко можна визначити на вулиці гея, якщо він виглядає і поводиться, як фея. Таких манірних – одиниці, але жіночий гормон у них видно здалеку, – розкриває секрети Павло. – До того ж, чим більше заперечення або ненависті до геїв, тим більше треба шукати підводних каменів: або пробував і не сподобалося­ й відвернуло, або хтось образив дуже, – продовжує хлопець. – Бо, якщо перед тобою, наприклад, стоїть­ каструля борщу, який ти ніколи не пробував, як одразу можна казати: «Фу, ненавиджу!», якщо ти не знаєш, що це за борщ?

Найстаршому гею у Кіровограді – 72 роки

У Кіровограді відслідковується­ чотири течії геїв. Перші прояви гомосексуальності спеціалісти фіксують у віці 13-14 років.

– Перша течія – представники старшого покоління, які давно один одного знають і між собою підтримують хороші сталі стосунки. Вони є найбільш мобілізованими серед решти. Найстаршому, якого я особисто знаю, 72 роки, – зазначає Павло. – Друга течія – геї середнього віку від 25 до 36 років. Вони спілкуються між собою, але час від часу виникають конфлікти, розбірки, група постійно на межі розпаду. Третя – молодь, яка до купи ніяк не зводиться, разом не гуляє, тільки в соцмережах контактує. Четверта, окрема група, – ВІЛ-позитивні, які між собою дружать, але говорити про себе особливо не хочуть.

У Кіровограді взаємодія між «своїми» – найгірша, додає Павло. – По-перше, у нас немає великих профільних організацій, які є в інших містах. По-друге, постійно відбуваються ротації жителів, багато приїжджих із інших міст, сіл, країн, місцеві переїжджають у великі міста, тому контакти надовго не затримуються. Проте є у Кіровограді гей-родина, яка живе разом вже 25 років! Одному – 60, іншому – 52. Кожен із них ще в радянські часи був одруженим, мав дітей. Але зараз живуть разом чверть століття. Є гей-родини, які разом живуть 18 років, п’ять років, три роки, – наводить дані Павло.

У нас відсутня толерантність

Високий рівень дискримінації, стереотипів і неприйняття провокують багато проблем. Наприклад, у Кіровограді були такі випадки, коли в лікувальних закладах медики відмовлялися приймати пацієнтів-геїв.

– Ніхто не каже, що треба ходити і кричати про свою орієнтацію. Ми хочемо, щоб основні сфери послуг були доступними, щоб ми могли прийти до лікаря і не боятися розказати про свою орієнтацію. Зрозуміло, що якщо я скаржуся на нежить, то лікарю байдуже, з ким я спав до цього. А от якщо у мене простата, то, можливо лікарю буде легше зрозуміти ситуацію, якщо я розкажу йому про свої статеві зв’язки. Але у нас лікарі відмовляються приймати таких пацієнтів! Наприклад, з лікарем-хірургом у поліклініці №1 був великий скандал, бо він відмовився приймати хлопця, який розповів про проблему і зізнався, що практикує секс із чоловіками. Після цього лікар сказав: «Лікуйтеся де хочете, я вас не прийматиму, я вас не поважаю». Хто дав йому право дискримінувати? – риторично питає Павло.

До психологів кіровоградські геї також не часто звертаються. – Гей – це важка і водночас легка людина, – ділиться Павло. – Психологи просять: «Дайте цю нестандартну групу людей!». Але коли вони починають працювати з ними, виявляється, багато не справляються, не готові до таких клієнтів і після прийому ледве самі не йдуть до психологів.

Із відомих випадків – три самогубства серед геїв

Геї борються за толерантне ставлення, бо часто відчувають пригнічення з боку суспільства, а це може спричинити серйозні наслідки – втрату роботи, розвиток безлічі комплексів, порушення психоемоційного стану, самогубство… Із відомих в області випадків – три самогубства серед геїв за останні десять років.

– Один із таких стався в селі під Кіровоградом. Батьки дізналися­ про орієнтацію сина, – переповідає історію Павло, – і розказали всім родичам. Його били, до школи він нормально піти не міг. Хлопець терпів цю колотнечу більше двох років, а коли не витримав – кинувся з мосту.

Інші випадки самогубств не набули широкого розголосу.

– Не афішуються і побої. У нас давно орудує банда, яка намагається виловлювати геїв. Нещодавно мого хорошого друга тільки виписали з лікарні, його місяць тому побили, в нього був забій селезінки. Але логіки в діях цих людей немає, боротьба ця неефективна, бо ми в 21 столітті, коли поняття сексу дуже швидко змінюється. Геї завжди були і завжди будуть, – констатує Павло.

У Радянському Союзі геїв, як і сексу, не було?

За Радянського Союзу біля старих туалетів у дендропарку, ділиться з «КП» Павло, була плішка (або більш сленгово – плешка) – місце збору геїв, яке зазвичай утворювалося поблизу громадських туалетів. У плішках можна було отримати одноразове анонімне інтимне спілкування зазвичай без проблем із законом, бо гомосексуаліьність каралася. Саме на плішках сформувалася специфічна субкультура спілкування геїв. Втім нині таке явище відходить, а самі геї – розпорошуються, ховаються і воліють жити в підпіллі.

– У дендропарку черги геїв сягали півсотні метрів, – пояснює Павло. – Так, таке було! Вони чекали, поки звільниться кабінка, ходили по двоє. Бо вдома цим зай­матися було небезпечно – сусід постійно сидить зі склянкою біля стіни. І на той час усі знали ту точку, навіть правоохоронці.

– Відкриватися – зараз це теж велика проблема, – наголошує Павло. – У наш час, коли ти відкриваєш людині свою орієнтацію, – ти довіряєш їй великий секрет. Для гея зізнатися, що він гей, – це гірше, ніж сказати, що він ВІЛ-позитивна людина. Реакції батьків на камінг-аути (від англ. "cominh out" - розкриття орієнтації – «КП») досить різні – хтось приймає, мириться, деякі відмовляються від синів. Якщо чоловік зізнається дружині в орієнтації, це зазвичай призводить до розлучень. Жінки майже у всіх випадках сприймають розкриття орієнтації своїх чоловіків як особисту образу. Не розлучаються у випадках, якщо чоловік добре забезпечує родину або якщо у жінки є коханець.

Ми також заслуговуємо на щасливе життя

Не всім гомосексуалам комфортно живеться у Кіровограді, каже Павло. За його спостереженнями, більше в місті пригнічених геїв, ніж позитивних. Основне, чого хотілося б йому як координатору цієї спільноти, – більш толерантного і спокійного ставлення суспільства до геїв.

– Гей-паради в Україні проходять з метою заявити, що ми існуємо, що ми такі ж, як усі, – зауважує Павло. – Зараз у нас усе відбувається під покровом ночі. Тільки темніє – починають усі активізуватися. Але якщо ми нині відстоюємо свободу думки, прояву, чому під цією свободою не маємо на увазі й гомосексуальність? Нам складно жити в стереотипізованому суспільстві. Ми щодня боїмося неправильно подивитися, стати, сісти, бо з усіх боків відчуваємо загрозу розкриття, від цього – загрозу життю, майбутньому, соціальному статусу. Це насправді жахливо. Сказати, що мені дуже хочеться ходити по місту за руку зі своїм хлопцем чи щоб нам дозволили ставити штампи в паспортах – ні, не особливо хочеться.­ Хочеться просто толерантного ставлення. Вийдіть у місто – нас не видно, але ми існуємо.

автор - Олена Сідорова, джерело - "Кіровоградська Правда"



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Юля .Гаряча лінія для консультацій з питань захисту прав дітей…
Добрий вечір,мені потрібна ваша допомога
Виктор .Комплекс "Хащуватська трагедія"
Миле Хащувате, Серцю рідний край. Обрієм крилатий Бузький водограй. Небо синьооке, Сонцем на поріг. Відчуття глибоке…
Татьяна .Point: Місце зустрічі змінити не можна
Очень классная идея! Молодцы,что стараетесь для своих гостей!!!! удачи Вам и поскорее набирайте 15 000, я в вас верю....!!!!…