Принципи підприємницької діяльності

10.06.18, 12:00

Підприємницька діяльність ґрунтується на таких основних принципах:

1. Економічна свобода, що передбачає вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції.

Вона включає наступні елементи:

- встановлення цін у відповідності до законів ринку та економічної доцільності;

- вільний найм працівників, залучення і використання матеріально-технічних, фінансових та природних ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне використання прибутку, що залишається після сплати податків та штрафів;

- самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності з використанням належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

2. Економічна зацікавленість. Головною рушійною силою підприємницької діяльності є інтерес. Підприємець працює заради збільшення власних доходів і його активність тим вища, чим більший обсяг очікуваної вигоди.

3. Економічна відповідальність. Даний принцип передбачає те, що суб’єкти підприємництва в разі невдачі відшкодовують всі збитки особам, з якими вони мають ділові стосунки, і несуть майнову та іншу визначену законом відповідальність.

4. Принцип еквівалентності обміну. Поняття економічності адекватне поняттю еквівалентності. Підприємництво може розвиватись лише в умовах еквівалентності обміну. Тобто, коли результат виробництва та прибутки, які він приносить, виправдовують витрати на його продукування.

5. Принцип порівняльних переваг, що полягає в можливості альтернативного використання ресурсів для отримання різних розмірів прибутку. Мета підприємця – визначити таку комбінацію доступних ресурсів, яка принесе йому найбільший прибуток.

6. Ризикованість. Підприємницька діяльність є ризикованою за своєю суттю. Підприємницький ризик – це можливість втрати ресурсів чи неотримання доходів, що не можуть бути покриті за рахунок наявних на певний момент коштів. В той же час ризик може бути для підприємця джерелом прибутку. До проблеми ризику слід підходити з двох позицій: оцінки ризику та управління ризиками.

7. Конкуренція. Економічна діяльність здійснюється при наявності певних, відповідних її сенсу відносин, сутність яких відображає конкуренція. В сучасному розумінні її трактують як суперництво, боротьбу за досягнення результатів. Конкуренція виступає як особливий тип взаємовідносин між ринковими агентами, що характеризується постійним прискоренням процесу оновлення в усіх сферах відтворювального процесу, прагненням першим досягти успіху.

Виділяють декілька моделей конкуренції: вільна (досконала) конкуренція, монополія, монополістична конкуренція, олігополія (детальніше їх розглядом займається економічна теорія). В реальній економіці, як правило, ці моделі існують у взаємозв’язку, хоча в кожному окремому секторі може домінувати лише один із них. Особливо це залежить від рівня прояву економічних зв’язків (внутрішньогалузевого, галузевого, міжгалузевого, міжнародного).

Конкуренція спонукає до опрацювання стратегії і тактики поведінки господарюючих суб’єктів (підприємців), як таких, що спрямовані на постійний пошук нового, рух вперед, маневрування поміж різними видами ризику. Таким чином, вони забезпечують не тільки виживання, але й отримання максимального прибутку, і, в кінцевому підсумку, – соціально-економічний розвиток суспільства.

Конкуренція між підприємцями є джерелом інновацій (нововведень). Разом з тим, конкуренція – могутній механізм “природного відбору” підприємців. Тому важливим принципом підприємницької діяльності є конкурентоспроможність її результатів – вироблених товарів та наданих послуг.

8. Ринковість. Ринок являє собою сукупність відносин між господарськими одиницями та споживачами, що виступають як продавці й покупці. Їх мета – взаємодія попиту і пропозиції на конкретні групи товарів. Відповідно до цього ринок виконує 4 базові функції:

-надає інформацію про ціну, якість, кількість товару, умови угод, та перерозподіляє національний дохід поміж різними секторами економіки, що створюється на різних видах ринку в межах загальнонаціональної ринкової системи;

-при зміні попиту на різні групи товарів відбуваються переливи факторів виробництва до інших сфер їх застосування. Таким чином, прослідковується взаємозв’язок між ринками ресурсів, готової продукції, інвестиційних товарів та іншими видами ринків;

-веде облік та враховує перспективи на підставі прийняття рішень з урахуванням помилок минулого та ризиків майбутнього;

-забезпечує відтворення матеріальних передумов для дії об’єктивних економічних законів на підставі узгодження потреб продавців та вимог покупців.

9. Принцип обов’язкового застосування інжинірингу. Інжиніринг – це надання інженерно-консультаційних послуг щодо створення виробничих підприємств, об’єктів економічної інфраструктури та товаропросування, експлуатації устаткування і реалізації готової продукції, що надаються на комерційній основі.

10. Принцип переважання малого підприємництва, який гарантує розвиток та збереження ефективної конкуренції. Юридично, до малих належать підприємства з чисельністю працівників від 15 до 200 осіб, в залежності від галузі та виду діяльності. Притаманною рисою малого підприємництва є швидка обіговість коштів, а на цій основі – можливість його швидкого технічного переозброєння.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Технології продажу товарів / Роман Яковенко. – Кіровоград : Антураж А, 2003. – 212 с.

2. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

3. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент