Державне регулювання рівня та якості життя

01.11.18, 10:00

Рівень і якість життя – це найбільш загальні показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено – індекс людського розвитку (ІЛР), запропонований ООН у 1990 р.

Рівень життя населення – це ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття якість життя конкретизує категорію „рівень життя”. В цьому разі використовують комбінований показник – індекс якості життя, який характеризує:

-рівень освіти;

-медичного обслуговування;

-тривалість життя;

-рівень зайнятості населення;

-платоспроможність населення;

-доступ до політичного життя.

Конкретними його показниками є: кількість автомобілів, телефонів, квадратних метрів житла, лікарняних ліжок на одну людину (на 1000 чол. населення), якість медичного обслуговування, рівень шуму (децибел), швидкість руху в години пік тощо.

Прожитковий мінімум – це мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності працівників та відновлення їх робочої сили. В свою чергу, при аналізі прожиткового мінімуму розрізняють: фізіологічний мінімум і соціальний мінімум.

Фізіологічний мінімум – вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення лише основних фізіологічних потреб, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів протягом нетривалого часу.

Соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) –включає крім фізіологічного мінімуму, мінімальні норми задоволення соціальних і духовних потреб. Мінімальний споживчий бюджет – це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. Він формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків.

Споживчий кошик – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача в конкретній країні в певний час. До споживчих кошиків включаються науково обґрунтовані, збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг, що ґрунтуються на мінімальних нормах і нормативах споживання. Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на члена сім’ї різного складу.

В Україні використовується поняття „межа малозабезпеченості”. Це величина сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Визначення та виплата певного виду прожиткового мінімуму не гарантує правильного розпорядження цими коштами громадянами. По-перше, вони можуть не мати інформації щодо реального стану власного здоров’я і не цікавитись цим аспектом, особливо в умовах зубожіння, купувати товари, які приноситимуть їм шкоду, не задовольняючи фізіологічних потреб. По-друге, більшість громадян взагалі не має інформації щодо калорійності тих чи інших продуктів харчування та нормативів їх споживання. Важливим напрямом посилення ефективності соціальної політики та дієвості механізму соціального захисту є інформатизація населення щодо шкідливості умов життя, корисності споживання окремих груп товарів, симптомів захворювань та способів їх лікування тощо.

Рівень прожиткового мінімуму обумовлюється такими факторами: цінами, інфляцією, кількісною оцінкою набору споживчих благ та послуг.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

текст - Роман ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент, для сайту "Тусовка"