Вплив держави на ціни та ціноутворення
Ціноутворення є дієвим регулятором виробництва і споживання товарів та послуг, одним із найважливіших факторів управління економікою в умовах ринкових відносин. Ціна визначається кількістю грошей, що виплачуються за одиницю товарів або послуг. Через управління цінами можна збільшувати чи зменшувати обсяги споживання окремих товарів, через управління загальним рівнем цін – впливати на сукупний рівень купівельної спроможності населення.
У ринкових умовах ціноутворення проголошується вільним, воно регулюється попитом та пропозицією при дії конкуренції без втручання держави. При перевищенні попиту над пропозицією ціни зростають доти, поки товари чи послуги купуються споживачами. Такі ціни забезпечують вищу прибутковість порівняно з іншими галузями. В умовах конкуренції це веде до переливу капіталу і відповідного збільшення виробництва товарів. Унаслідок цього ціни знижуються і наближуються до ціни виробництва, яка виступає як перетворена форма вартості.
При перевищенні пропозиції над попитом ціни знижуються і стають меншими за вартість товару. Це, з одного боку, примушує товаровиробників зменшувати витрати на виробництво товарів, а відповідно і їхню вартість, що дозволяє забезпечувати прибутковість таких товарів при зниженні на них цін. З іншого боку, зменшення прибутковості веде до зниження обсягів виробництва, що надалі може викликати зростання цін.
Згідно з теорією ринку, за допомогою „невидимої руки” (тобто взаємодії та взаємоузгодження попиту і пропозиції, економічних інтересів виробників і споживачів) без участі держави регулюються ціни і обсяги виробництва та реалізації продукції, що забезпечує високу ефективність економіки. Але практично, за умов ринкової економіки, такі теоретичні твердження часто не спрацьовують. Вони заперечуються великим досвідом розвитку країн ринкової економіки, в яких держава забезпечувала активне регулювання ціноутворення, що й стало головним фактором досягнутих успіхів. Використовувалися різні підходи та враховувалося багато причин.
Економічна роль ціни реалізується через виконувані нею функції:
1)облікову;
2)підтримання рівноваги;
3)стимулюючу.
Облікова функція ціни полягає в тому, що вона передбачає визначення вартості товару, обґрунтоване урахування витрат на виробництво і реалізацію продукції та послуг.
Функція підтримання рівноваги забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Ціна покликана служити гнучким інструментом для досягнення відповідності між попитом і пропозицією. В ринкових умовах це досягається як економічним саморегулюванням, так і втручанням держави у здійснення таких процесів.
Важлива роль належить стимулюючій функції ціни, яка тісно пов’язана з двома іншими. Цю функцію здатні виконувати лише економічно обґрунтовані ціни, що забезпечують товаровиробникам, які нормально працюють, відшкодування витрат і прибуток, достатній для господарювання на комерційній основі.
На розмір ціни впливає багато факторів. Головним з них є вартість товару, в основі якої лежать витрати на виробництво і реалізацію. Система ціноутворення орієнтує товаровиробників на мінімізацію витрат. Успіх діяльності підприємства залежить здебільшого від витрат виробництва, які можуть бути зниженими при зростанні обсягів виробництва та підвищенні його ефективності.
Перемогу на ринку не можна досягти лише за рахунок зниження витрат і цін. В умовах науково-технічної революції успіх на ринку досягається значною мірою також за рахунок підвищення якості продукції, її технічного рівня і наукоємності. Хоча нерідко це призводить до зростання витрат і цін на фізичну одиницю продукції, але поліпшення якості може забезпечити вищу споживчу вартість і краще задовольнити потреби споживача. Внаслідок цього вища якість продукції сприяє зростанню рентабельності та прибутковості.
Важливими факторами впливу на розмір ціни є попит і пропозиція. Слід зазначити, що попит залежить не лише від бажання щось купити, а й від наявності грошових доходів для задоволення попиту. Роль попиту і пропозиції в системі ціноутворення може бути високою при забезпеченні комплексного і системного розв’язання широкого кола проблем розвитку економіки, основні з яких наведено далі.
По-перше, стабільний розвиток виробничої сфери економіки і галузей, що її обслуговують, а також галузей по задоволенню потреб населення. Це досить глибоке і широке питання. На нього впливає багато факторів, які є складовими економічної політики держави. Серед них особливе місце належить ціноутворенню, яке за певних умов може максимально враховувати попит і пропозицію.
По-друге, одержання населенням високих доходів. Виробнича сфера, як правило, за винятком виробництва озброєння тощо, працює для задоволення потреб людини предметами особистого споживання або забезпечення виробничої сфери і сфери послуг засобами виробництва. При цьому, з одного боку, високі доходи залежать від стану справ у виробництві, від рівня продуктивності та ефективності праці, з іншого, розвиток виробничої сфери зумовлений доходами населення, яке, купуючи товари, стимулює подальший розвиток виробництва. Відповідно головним інвестором виробничої сфери є населення.
Наприклад, у 1986-1990 роках споживання м’яса і м’ясопродуктів у перерахунку на м’ясо в Україні на душу населення становило 68 кілограмів, але через низькі ціни і наявність у населення значних грошових доходів, попит на цю продукцію не задовольнявся і відчувався її дефіцит. Іншим було становище у 1997 році. Споживання м’ясопродуктів на душу населення зменшилося до 34 кілограмів, тобто в два рази. Але внаслідок суттєвого зниження реальних грошових доходів переважної більшості населення зменшився і попит на м’ясопродукти. Відсутність у населення необхідних коштів зумовила не лише задоволення попиту на м’ясопродукти, а й їх перевиробництво при значному зменшенні їх виробництва. При цьому ціни на таку продукцію стали меншими від її вартості, що змусило зменшувати виробництво тваринницької продукції. Цей приклад переконує, що фактор попиту і пропозиції не завжди відіграє позитивну роль при визначенні розміру ціни.
Цінове регулювання – це вплив держави на ринкові ціни та ціни, що визначаються в державному секторі економіки на товари, послуги та ресурси виробничого і споживчого призначення.
Метою цінового регулювання є обмеження інфляції, сприяння нормальній конкуренції, підтримка прожиткового мінімуму. Все це сприяє стабілізації розвитку економіки та соціальної сфери в довгостроковому періоді.
Методи цінового регулювання:
-спостереження за цінами (моніторинг). Його необхідність проявляється у зростанні вартості життя для визначення індексу щорічного мінімального підвищення заробітної плати, вплив зростання цін на витрати виробництва та конкурентоздатність;
-непрямий (опосередкований) вплив на ціну, що здійснюється завдяки введенню або відміни обмежень у зовнішній торгівлі, зміні облікової ставки, податків, обсягу емісії грошей тощо;
-застосування товарних інтервенцій, тобто введення на ринок з державного резерву товарів, на які спостерігається стійке підвищення цін з метою збільшення пропозиції на ринку;
-державне втручання в процес ціноутворення. В цьому разі урядові органи санкціонують завищення витрат виробництва шляхом включення до собівартості завищених амортизаційних списань, відрахувань у різні фонди;
-прямий державний вплив на ціни, що передбачає надання субсидій, встановлення податку на додану вартість, встановлення пільгового оподаткування тощо;
-встановлення державою фіксованих цін і тарифів. Наприклад, встановлення пільгових цін на продукцію державних підприємств, мінімального розміру заробітної плати, мінімальної закупівельної ціни на продукти харчування в населення;
-пряме регулювання цін природних монополій;
-значні обсяги державного замовлення в кризових секторах із пропонуванням ціни вищою за ринкову.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
текст - Роман ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент, для сайту "Тусовка"
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?