Зимова поїздка до Острога. Коротко про великі заслуги маленького міста

10.12.18, 18:00

Жвавий стукіт коліс потяга “Новоолексіївка - Ковель” пронизував нічну тишу. За вікном час від часу пролинали вогники одиноких станцій. Потяг їхав Київщиною, у напрямку Вінниччини. Шостий вагон плацкартного типу солодко дрімав. Не спав лише один чоловік на боковій полиці, вдивляючись у непроглядну пітьму. “Напевно, також залізничний романтик”, - з усмішкою подумав я.

Я розумів цього чоловіка як ніхто інший, бо від моменту посадки так і не зміг заснути. Всілякі думки лізли в голову. Я як завжди був радий тому, що вирвався із тієї одноманітності, яка оточувала мене останні тижні. “So say goodbay and hit the road, Pack it up and dissapear”. Попрощайся, спакуй речі та зникни. Приблизно так можна перекласти слова пісні, яку я слухав в той момент. Вона якнайкраще передавала мої внутрішні відчуття. Цього разу, я знову їхав не сам, а разом з другом, якому схоже також зумів прищепити любов до подорожей.

На годиннику була майже п'ята година ранку. Потяг під'їжджав до Козятина. Тут знаходиться дуже привабливий вокзал, який я дуже хотів побачити. Можливо, місто Козятин і не можна віднести до списку популярних серед туристів, зате залізнична станція, яка тут знаходиться є важливим вузлом. Козятин — транзитна точка для пасажирів залізниці, адже звідси можна дістатись у будь-яку частину України. До того ж, козятинський вокзал має надзвичайно цікаву історію. Довгий час, він був навіть більш важливішим за столичний залізничний вокзал, особливо в часи становлення залізниці на території нашої країни. Не дарма, сьогодні козятинський вокзал відноситься до числа унікальних архітектурних пам'яток України. Наш поїзд стояв тут близько тридцяти хвилин. На жаль, саму станцію мені побачити не вдалось, бо поїзд стояв з протилежного боку платформи, тож полюбуватись перлиною Північно-Західної залізниці мені не вдалось.

Близько дев'ятої ранку, потяг прибув до станції Острог. Якщо плануватимете подорож сюди, то зверніть увагу на те, що залізнична станція знаходяться не в самому місті, а за 15 кілометрів від нього, в селі Оженичі. Втім, дістатись звідси до міста не так складно. Кожні двадцять хвилин в обох напрямках курсують маршрутки “Острог - станція Острог”. Даний маршрут затребуваний серед жителів, адже наша маршрутка була повністю заповнена, причому як вранці, так і в обід, коли ми повертались на станцію. Проїзд до Острога обійшовся в 16 гривень. Зважаючи на те, що дорога до міста була у хорошому стані, ціна більш ніж адекватна. Не можу судити про те, яка загалом ситуація з дорогами на Рівненщині, однак на даній ділянці практично не було ям, тож їхати було комфортно.

місто Острог

Острог — порівняно невелике місто. Тут проживає трохи більше 15 тисяч осіб. Однак, унікальних пам'яток які тут є, вистачає для того, щоб Острог називали головною туристичною ціллю Рівненщини. І дійсно, попри свою компактність, Острог ховає в собі багатовікову історію, яку можна вивчати просто по пам'яткам, які тут знаходяться. Однією з туристичних візитівок міста є Острозький замок, який хоч і не виглядає так само велично, як Луцький чи Кам'янець-Подільський замки, однак вважається одним із головних символів міста. Та унікальність Острога в тому, що місто відоме не тільки завдяки військовим баталіям, які точились тут протягом багатьох століть. Острог — це ще й потужний осередок культури та науки. Неможливо переоцінити те, який внесок зробило це місто у культурний розвиток України. Багато в чому, що пов'язано з культурою та релігією Острог тримав пальму першості.

Тут, було засновано перший вищий навчальний заклад на території східної Європи та надруковано першу біблію на церковно-слов'янській мові. Лише ці два сухих факти свідчать про масштабність того сліду, який залишило місто Острог на сторінках української історії.Дорога до Острога займала близько сорока хвилин. За цей час, я вивчав місцевість, яка проминала повз. Чомусь кинулось в очі планування будинків у сільській місцевості, яке здалось дещо відмінним від інших областей України. На це я звернув увагу ще в поїзді, як тільки ми заїхали на територію Рівненської області. Акуратні та доглянуті будиночки ставали ще більш красивими паралельно тому, як маршрутка під’їжджала до Острога. Отож перше враження про місцевість було приємним. Маршрутка довезла нас до автостанції, яка знаходиться за два кілометри від центру міста. Хоч, ми могли доїхати і до самого центру, але я наполіг на тому, аби вийти раніше, , адже коли я приїжджаю до якогось міста, мені хочеться бачити повну картину місцевості. Мало просто приїхати і бігло оглянути пам'ятки, мені хочеться повністю проникнутись аурою нового для себе міста.

Пам’ятник князям Острожським

Наше знайомство з містом розпочалось саме з пам'ятника науці та освіті — Острозькою академією, яка знаходиться практично біля центру міста. Звичайно ж, нам, кропивницьким студентам, цікаво було гуляти територією одного з найстаріших навчальних закладів Східної Європи. Одразу на вході в очі впала пізнавальна історична довідка, яка розповідала про історію закладу. Важко було навіть уявити, що Острозькій академії вже практично п'ять століть! Та й сьогодні цей навчальний заклад тримає планку на достатньому високому рівні, адже входить до п'ятірки найкращих університетів України. Сама ж територія закладу нагадує справжнісінький музей, де можна зустріти цікаві пам'ятки, що супроводжуються історичною довідкою. Цікаво було б побачити як функціонує журналістський факультет в академії, та який там рівень підготовки студентів. Втім, ми згодились на тому, що життя — закономірна штука, тож хтось вчиться в академії, а ті, у кого клепка працює трохи гірше — сидять в аудиторії зі столітніми запиленими шторами. Так тонко потроливши себе та свій університет, ми пішли до центру, де на нас чекала та частина історії, яка пов'язана з військовою славою міста.

Луцька вежа

Пагорб на якому розташований Острозький замок не може не вразити своїми пам'ятками. В якийсь момент очі почали розбігатись від тої краси, яка тут знаходиться. Перші хвилин 15 перебування, ми ніби вжалені носились з телефонами та фотоапаратом, стараючись закарбувати у пам'яті кожну з пам'яток. Звичайно ж, в першу чергу нас цікавив Острозький замок, історія якого сягає 14 століття. З часів Київської Русі, тут також існувало укріплення, а Острог і взагалі вважався головним форпостом Волині. Та після татаро-монгольської навали, укріплення було зруйновано, щоправда приблизно століття потому, на цьому місці і почали зводити замок. Загалом, історія замку є дуже насиченою подіями. А для того, щоб розібратись в них, радимо обов'язково зайти до музею замку, який вражає великою кількістю унікальних артефактів від давнини і до сьогодення. Загалом, Острог багатий на цікаві музеї. Відвідати усі бажані нам за браком часу не вдалось, однак для тих, хто зацікавлений у історичному декодуванні тих пам'яток, якими багатий Острог, радимо завітати, зокрема в Краєзнавчий музей та Музей книги та книгодрукування. Окрім, власне замку на Замковій горі також розташовані такі елементи оборонних укріплень міста як Луцька та Кругла вежі. Також, з пагорбу відкривається прекрасний вид на місто та його околиці.

Ще одним важливим елементом Замкової гори є Богоявленська церква, , яка була заснована аж у 15 столітті. Як і замок та академія, Богоявленська церква пов'язана з ім'ям князів Острожських та вважалась їхнім родовим храмом. А побудовано її було на честь перемоги Великого князівства Литовського ( на чолі з Констянтином Острожським) над російським військом. Іноді цю війну ще називають протистоянням князя Острожського проти князя Московського. В будь-якому разі, Богоявленська церква на сьогодні може вважатись одним із духовних та архітектурних символів міста, хоч в її історії також були часи занепаду, коли храм ледь не зруйнувався.

Велика синагога

Велика синагога в Острозі, сьогодні навряд-чи асоціюється з величчю. Будучи зруйнованою гітлерівцями в роки Другої світової, а при радянській владі перетвореною на склад, Велику синагогу у тодішньому стані навряд-чи можна було віднести до однієї з найважливіших пам'яток в історії міста. А насправді ж, вона є яскравим відображенням єврейської культури та її впливу на життя міста. Не встановлена точна дата будівництва синагоги, втім її появу більшість дослідників відносить до далекого 1400 року. Очевидно, синагога була багатовіковим символом єврейського населення міста, тож історія цієї будівлі ще потребує докладного вивчення. Найголовніший крок для цього вже зроблено — з 2016 року синагогу почали відбудовувати.

Останньою точкою на нашому шляху стало єврейське кладовище в Острозі. Першочергово ми не планували туди йти, однак після того, як відвідали Татарську браму, туристичний покажчик вивів нас туди. До речі, власне туристична сфера послуг в Острозі знаходиться на високому рівні, адже практично на кожному перехресті можна зустріти покажчики та дороговкази. Втім, перед самим поворотом до кладовища, ми трохи розгубились, адже перед нами стояв вибір як у казці : піти прямо, або повернути направо чи наліво. В казках, з цього моменту і починається найвеселіше, коли головний герой зазвичай звертає кудись не туди. Втім, на відміну від казкових богатирів, у нас з собою був GPS, тож за кілька хвилин ми вже піднімались крутим пагорбом, який вів до кладовища. Втім, побачити його з середини нам не судилось. Кладовище виявилось з якихось причин закритим. Можливо, це був знак, а заодно і привід для того, щоб повернутись сюди коли-небудь ще раз?

Єврейське кладовище

Хоч, єврейського кладовища, яке є одним з найстаріших в Україні, ми й не побачили, однак приємні враження, отримані від цього міста сипались ніби з рога достатку. Втім, це була лише 1/3 частина поїздки, адже маршрутка знову везла нас до залізничної станції Острог, а вже звідти ми тримали курс на обласний центр — місто Рівне. Про все побачене та відчуте там, читайте у другій частині матеріалу.

текст та фото – Олександр Нікітін