Не "Щедриком" єдиним: чим ще унікальна постать Миколи Леонтовича?
Якщо пересічного українця запитати про те, з чим у нього
асоціюється Різдво, то можливо і не одразу, однак в пам'яті обо'язково постане
“Щедрик” - українська різдвяна народна пісня. Досить довго “Щедрик” вважався
суто українською щедрівкою, допоки наш співвітчизник, композитор Микола
Леонтович, не обробив цю пісню, та зробив її популярною на увесь світ.
В
Європі, вона відома під назвою "Carol of the bells", однак там її
авторство асоціюють аж ніяк не з Миколою Леонтовичем, а з ім'ям Пітера
Вільговського - американця, хоч і українського походження. У 1936 році він
створив англійський варіант під назвою "Carol of the bels",
переклавши “Щедрика”. Після цього, світ став ототожнювати пісню саме з
Вільговським, навіть не здогадуючись про те, що вона є лише обробленим та
перекладеним варіантом українського “Щедрика”!
Миколу Леонтовича можна віднести до свого роду недооцінених українців. Хоч, він і написав багато чудових музичних композицій, однак його ім'я є навіть більш відомим у світі, ніж на Батьківщині. До того ж, про Леонтовича ще за його життя говорили, що якби він і не створив “Щедрика”, то світ все рівно дізнався б про нього. В Україні, Леонтович залишається дещо в тіні Миколи Лисенка, іншого видатного українського композитора, ім'я якого є більш впізнаваним серед наших співвітчизників. Причиною цьому, в більшій мірі є те, що одразу після вбивства Леонтовича, його ім'я було стерто зі сторінок української культури, а його творчість була визнана “неактуальною для радянської епохи”. Однак, Микола Дмитрович і сам не прагнув до слави. “Він був трохи диваком. Подібно до Сковороди, ходив по селах, збираючи фольклор”, - так нещодавно охарактеризувала Миколу Леонтовича сучасна українська письменниця Ірен Роздобудько, презентуючи у Кропивницькому свою книгу "Прилетіла ластівочка".
Миколу Леонтовича вбили у батьківській хаті, куди
композитор завітав до свого батька. Агент ЧК Афанасій Грищенко попросився
переночувати, представившись чекістом, що проводить боротьбу з
бандитизмом. Ранком, Леонтовича-старшого
розбудив постріл, який пролунав з кімнати, де відпочивали Микола Іванович та
непроханий гість. Поранений Леонтович
так і не зрозумів, що сталося, сприйнявши вистріл в себе за вибух. Хоч, Микола
Лентович і був нейтральним у своїх політичних симпатіях, однак, навіть ця
відстороненність не врятувала його від такої гіркої долі.
текст - Олександр Нікітін
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?