Підприємництво як об’єкт державного регулювання
Перш за все необхідно з’ясувати сутність підприємництва та його особливості в Україні. Рекомендуємо таке його визначення: підприємництво – це ініціативна, самостійна господарсько-фінансова діяльність суб’єктів на свій ризик, під власну фінансову та майнову відповідальність у межах чинного законодавства, спрямована на досягнення комерційного успіху (отримання прибутку).
У своїй діяльності з регулювання підприємництва держава керується Законом України “Про підприємництво”. Згідно з цим законом суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Державне регулювання підприємництва – це система правових, організаційних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.
Необхідність державного регулювання підприємництва обумовлена такими факторами:
-нездатність підприємницьких структур протистояти дисфункціям ринку;
-монополізація виробництва;
-постійне порушення рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією;
-ускладнення відтворювальних процесів тощо.
Нездатність значної кількості підприємницьких структур протистояти дисфункціям ринку породжує такі негативні явища: масове банкрутство підприємницьких структур, втрата державою платників податків та штрафів, посилення соціальної напруги та нестабільності, збільшення навантаження на державний бюджет.
В умовах переходу економіки України від старої до нової ринкової системи, необхідність державного регулювання підприємницької діяльності обумовлена перш за все важливістю формування економіки підприємницького типу, відсутністю нормальних макроекономічних умов для бізнесу тощо.
Далі необхідно з’ясувати положення про те, що передумовою становлення та розвитку підприємництва в Україні є інституційні перетворення. Це формування системи соціально-економічних відносин шляхом створення відповідних економічних, правових і соціальних інститутів (установ).
Основними напрямками інституційних перетворень є :
-реформування правових інститутів та створення ринкового законодавства;
-трансформація відносин власності (роздержавлення і приватизація), забезпечення легітимності цих процесів, пошук ефективного власника;
-демонополізація економіки та формування конкурентного середовища;
-реформування системи державного управління (адміністративна реформа);
-формування системи нових організацій і установ ринкового типу, створення інститутів ринкової інфраструктури;
-реформування кредитно-грошової, фінансової та банківської систем тощо.
Механізм впливу держави на діяльність підприємства включають такі складові:
-формування нормативно-правового поля;
-державна підтримка підприємництва;
-адміністративно-економічне регулювання (податки, нормативи, державні контракти тощо);
-організаційно-економічна та інформаційна допомога.
Необхідно отримати відповідь і на таке питання: що таке конкурентна політика держави? Це діяльність держави, спрямована на створення і розвиток конкурентного середовища, антимонопольне регулювання з метою сприяння зростанню ефективності виробництва, підвищення конкурентоздатності національної економіки. Її основні напрямки: демонополізація економіки, захист та сприяння розвитку економічної конкуренції, антимонопольне регулювання, державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?