​Безпечне кохання: Я повинен сказати коханій, що в мене ВІЛ

11.03.20, 12:00

Оксана і Максим зустрічалися два місяці. У них тільки розпочинався букетно-солодкий період, як хлопець дізнався, що він ВІЛ-інфікований. Сказати? Мовчати? Втекти від діагнозу?

- Мені стало погано… Дуже… Я пішов у лікарню. Мене поклали в стаціонарне відділення. Під час обстеження, виявили, що ВІЛ… Усе відбулося настільки швидко…, я довго не міг прийти в себе від почутого…, - розповідає Максим.

Хлопцю 23 роки. Вихований, відповідальний, грамотний, з вищою освітою, веде здоровий спосіб життя, працює. Змиритися з діагнозом не міг. Медичні працівники Світловодської лікарні порадили допомогу соціального консультанта проекту «HealthLink» «Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині» БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Ольги Іваненко. Тоді він не знав, чи вона йому допоможе, але погодився. Треба було з кимось поспілкуватися.

- По симптомах із ВІЛ-інфекцією Максим живе мінімум п’ять років. Коли він дізнався про ВІЛ – був у тяжкому шоці. Такого хвилювання я ще не бачила. Руки трусилися, не міг зібрати думки докупи…, - пригадує перше знайомство з хлопцем Ольга: - Я його заспокоїла. А потім Максим сказав, що в нього є кохана дівчина, яку він не хоче втрачати. Тому йому страшно.

Максиму важко давалося це рішення. Найбільш за все на той момент він потребував спілкування із коханою. У них ще не було статевих стосунків, тому він був впевнений, що вона здорова.

- І нарешті я наважився. Вирішив так: якщо Оксана – моя людина, вона мене зрозуміє. Вона мене не залишить… Ми сиділи на кухні, пили каву. Я взяв її за руку і сказав: «У мене ВІЛ». Оксана розхвилювалася, не знала, що мені сказати. А я не знав, як заспокоїти її… Тоді я попросив Оксану зустрітися з Ольгою – своїм соціальним консультантом, яка розповіла мені багато нової інформації про ВІЛ, яка знає, як підійти до людей в такому шоковому стані… І Оксана погодилася, - каже Максим.

- Спочатку дівчина сказала, що їй треба переосмислити всю ситуацію. І потім ми з нею зустрілися. Їхні стосунки тільки зароджувалися, тож вона могла залишити Максима. Але між ними був вогник кохання. На той момент я надавала психологічну підтримку не скільки Максиму, скільки Оксані. Я їй пояснила все доступно, відверто. Дівчина задавала мені багато питань, на які я відповіла. І вона зрозуміла, що ВІЛ – не вирок, - каже соціальний консультант.

Після цієї бесіди, дівчина більше не вагалася, що їхнім почуттям і майбутньому може щось загрожувати. Є лікування АРТ-терапія - і це головне. Оксана не залишила хлопця, а стала його підтримкою, опорою. У їхніх стосунках відтоді була лише довіра і взаєморозуміння. Їхні почуття перейшли на новий етап…

- Молодята готуються до весілля. Я щаслива, що змогла бути корисною у їхніх долях. Максим був відвертим – і це головне. Він захистив їхні стосунки. І убезпечив дівчину від ВІЛ-інфекції. Нехай у них все буде добре, - щасливо каже Ольга.

авторка: Вікторія Семененко



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!