Національне мислення та роль національної ідеології при переході до ринку (частина 2)
Національно-громадські відносини визначають передусім внутрішній зміст самої людини, сім’ї та ін. Вони є основою розвитку загальнолюдських і національних цінностей. Загальнолюдські цінності уможливлюють співіснування різних за національною належністю груп людей. За допомогою організаційних інститутів національно-громадських відносин формуються зміст духовної спільності людей, національна ідеологія, філософія, наука, освіта, культура, мистецтво, мова. Така форма відносин розвиває інтелект, творчість, мислення, сприяє самоусвідомленню індивіда, розумінню свободи, праці на себе і мети поступу. Інтеграційна суть національно-громадських відносин – розвиток у членів суспільства високої духовності на основі спільної мови, побуту, історії, традицій, релігії, культури. Характер і зміст цього блоку відносин має важливе суспільно-політичне значення: утверджуючи людину в суспільстві як його основу, а економіку, державу тощо як інфраструктуру життя, розвитку і захисту людини, він дає змогу втілити в життя принцип: економіка і держава для людини, нації, суспільства, а не людина для економіки, держави.
Державно-політичні відносинипередбачають створення держави у формі відповідних інститутів влади і надання їм суспільно необхідних функцій законодавчої, виконавчої та судової. Кожна з гілок влади забезпечує через виконувані нею функції основи життя індивіда і суспільства загалом, свободи і права на працю, розвиток, власність, відпочинок, результати праці, освіту та ін. Люди створюють державу з метою реалізації особистих і спільних інтересів, потреб. Держава, у свою чергу, згідно з її функціями і повноваженнями забезпечує задоволення соціальних і матеріальних потреб людини та суспільства через механізм формування і функціонування економічної системи. Вона законодавчо встановлює норми виробництва, розподілу, обміну; здійснює організацію планування і регулювання економічного та соціального розвитку. Законодавча владаухвалює господарські закони – створює правове поле діяльності окремих виробників і національного господарства як усередині нього, так і за його межами (зокрема, визначає норми діяльності для зарубіжних партнерів). Виконавча владаздійснює організаційну діяльність виробників, формує концепції, програми і плани виробництва, інвестицій, організації праці та її оплати, реалізації продукції, соціального розвитку і добробуту. Судова владавирішує господарські конфлікти, що виникають через порушення договірних зобов’язань, майнових і ресурсних прав та ін.
Соціально-економічні відносиниє засобом, механізмом створення матеріальної і духовної основи життя суспільства, його добробуту. Вони формують зміст і структуру національної економіки, її продуктивні сили, структуру і обсяги виробництва продукції, системи розподілу, обміну та споживання, соціальну інфраструктуру. Система економічних відносин охоплює всі верстви населення, інтегруючи їх матеріальні та соціальні інтереси, створюючи передумови задоволення матеріальних і духовних потреб. Інтеграційна роль цього блоку відносин виявляється в залученні працездатних членів суспільства до діяльності у сфері виробництва і в невиробничій сфері, де визначається мета виробництва, заходи її реалізації та можливості задоволення потреб людей різного віку і статі.
Отже, кожен блок суспільних відносин відіграє важливу інтеграційну роль завдяки специфіці свого впливу. Їхнє функціонування є взаємообумовленим і взаємозалежним. Посилення впливу на формування суспільства якогось одного блоку відносин і послаблення іншого призводять до монополізму, який може негативно позначитись і на економіці, і на політиці, і на ідеології. Тому між ними завжди має існувати рівновага, яка забезпечує гармонійний розвиток економіки, держави і духовності відповідно до прав і свобод людини, нації, суспільства.
Еволюція суспільних систем засвідчує, що чимало з них розпалися (і розпадаються) через те, що базувалися не на об’єктивних законах суспільного розвитку, а на штучно створених засадах [8]. Політична ідеологія і практика у процесі історичного розвитку країн світу ґрунтувалися на двох ідеях: національній і соціальній. На основі національної ідеї сформувалися ідеологія і партії національно-демократичного спрямування, на основі соціальної – соціал-демократичного спрямування.
Національна демократія – політико-ідеологічна система, побудована на принципах створення правової держави, соціально орієнтованої економічної системи за національними ознаками титульної нації країни і рівних конституційних прав розвитку національних меншин.
В основі ідеології соціал-демократії – соціальна рівність (суспільна власність на засоби виробництва), справедливий розподіл національного продукту, підтримка тих соціальних прошарків населення, які не зайняті виробничою діяльністю і не створюють національного продукту.
Соціал-демократія– система політичних принципів, яка передбачає побудову соціалізму як економічної і політичної форми людського суспільства завдяки виробленню демократичних засад співжиття. Вона сповідує ідеї загальнолюдських цінностей, посилення ролі влади в організації економічної системи, управління виробництвом, розподілом і споживанням національного продукту. Її принцип: „сильна влада – сильна економіка”, тобто пріоритет надається здобуттю влади в усіх сферах державного, фінансового і господарського управління представниками соціал-демократичних партій. Згідно з цим принципом зростає роль чиновників і влади у визначенні пріоритетів економічного розвитку, фінансового стану країни і населення. Представники соціал-демократичних партій не відкидають існування в перехідний період приватної власності на засоби виробництва і створюваний продукт, займають „центристську” позицію – між „правими” націонал-демократами і „лівими” соціал-демократами (комуністами, соціалістами, селянськими і аграрними партіями). У країнах, де домінують партії соціал-демократичного спрямування, держава будується за принципами „сильної влади”, соціального спокою, регульованої економіки і розподілу національного продукту [6, С.111].
Ідеологія, держава і економіка не повинні бути метою, якої необхідно досягти, вони – лише засіб досягнення поставлених цілей: свободи людини і нації, захисту прав і соціального стану людей, легального отримання належних грошових доходів, забезпечення гідного людини рівня життя та ін. З огляду на це вибір національної ідеології має бути обґрунтований чинниками, що уможливлюють формування відповідного національно-політичного, національно-економічного і національно-соціального мислення усіх громадян країни, зокрема такими, як:
1) об’єктивні закони економіки і суспільства, зокрема закон господарської збалансованості (Qц = vГм), дотримання вимог якого забезпечує збалансованість національних економічних, політичних і соціальних пропорцій і стабільність усього суспільства; закон товарообміну (Q = Г / ц), що спонукає виробника до забезпечення конкурентоспроможності його товару, а споживача – до його платоспроможності; закон товаровиробництва (В = О + dBчи Г = Го + dГ), дотримання якого уможливлює відшкодування витрат виробництва та отримання валового внутрішнього продукту в його натурально-вартісній і грошовій формах для національних потреб;
2) національне мислення як результат самопізнання кожної людини і нації загалом щодо її ставлення та сприйняття нею цінностей політичної, економічної, ідеологічної, соціальної свобод і засобів їх досягнення.
Для України є життєво важливим:
– створення демократичної правової держави, яка б відстоювала національні інтереси, забезпечувала захист прав своїх громадян, здійснювала передбачувану, виважену внутрішню і зовнішню політику;
– формування ринкової економічної системи, в якій домінувала б приватна власність на капітал і створюваний продукт, діяли механізм ринкового регулювання виробництва, розподілу і споживання національного продукту та надійна система соціального захисту тих, хто його потребує;
– сприйняття Україною цінностей політичної демократії і соціального розвитку провідних європейських країн та країн світу, політичне і економічне зближення з ними через інтеграцію в європейські структури, тощо;
– збереження та розвиток рівноправних партнерських економічних і торговельних відносин з країнами СНД і країнами, що розвиваються.
Жодного суто громадянського суспільства в світі не існує, оскільки жодна країна не має громадянської конституції, а має державну (національну) конституцію за ознаками титульної нації, тому суспільство цієї країни є національно-громадянським.
Сутність такого суспільства реалізується за дотримання загальнолюдських цінностей співжиття:
– прийняття, запровадження і дотримання законів країни, які захищають природні права і свободи людини на працю, доходи, самовираження, освіту, охорону здоров’я, житло;
– забезпечення умов і захисту вільного вибору виду діяльності, місця праці, місця проживання, розвитку національної культури, формування національної самосвідомості всіх етнічних груп населення;
– створення економічних і правових умов, за яких працюючі та непрацездатні громадяни країни отримують грошові доходи, що уможливлює їх платоспроможність і гідний людини рівень життя;
– створення правових і економічних умов, за яких виробники здатні здійснювати виробництво конкурентоспроможних товарів та послуг для відшкодування витрат виробництва і отримання прибутків на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Підтвердженням цього є досвід розвинутих країн, економічна система яких забезпечує високу зайнятість населення і добробут усіх членів суспільства.
Економічне мислення мусить бути підпорядковане певній логіці, яка випливає з вимог об’єктивних економічних законів. Ці вимоги зведені у правила, аксіоми, якими повинні володіти суб’єкти мислення. Для того щоб продукти мислення суб’єктів були переконливими, слід використовувати методи економічного моделювання причинно-наслідкових зв’язків на основі реальних кількісних параметрів задіяних праці, капіталу, створеного продукту тощо.
Особливістю національної економіки є те, що вона разом з вивченням дії загальноекономічних законів обґрунтовує напрями національного самопізнання, самоусвідомлення, адекватності національного мислення дії економічних законів. Єдине суспільство, організоване на основі незалежної демократично-правової держави, яке будує самовідтворювальну національно-економічну систему, повинно мати сформоване єдине національно-економічне мислення.
Аксіоми економічного мислення – упорядковані положення про дію об’єктивних економічних законів, які не залежать від волі та свідомості людини і визначають поведінку суб’єктів господарювання щодо організації виробництва, розподілу, обміну і споживання продукту.
Громадяни повинні мати переконаність, що їх добробут залежить від них самих, від створених ними конституційних основ держави, законодавчих актів господарювання, що господарський професіоналізм забезпечує економічне зростання, а національно-державний патріотизм – саморозвиток держави і суспільства загалом. Основою концепції національно-економічного мислення є визнана в державі національна ідея, яку формують:
– національна соціально-суспільна ідеологія– формує національно-громадянський блок відносин, визначає насамперед внутрішній зміст людини, сім’ї, колективу; розвиток загальнолюдських (громадянських) і національних (локалізованих на державно організованій групі) людських цінностей, інтелекту, творчості, мислення, розуміння свободи, праці на себе, переконання, що економіка і держава призначена для людини, нації, суспільства, а не людина для економіки, держави;
– національна правова демократична держава– забезпечує основи життя людини, сім’ї, громади і суспільства загалом: свободи і права людини на працю, розвиток, власність, наслідки власної праці, відпочинок, освіту тощо; люди створюють державу для вирішення власних потреб, для особистих і спільних інтересів; держава, в свою чергу, згідно з її функціями і наданими повноваженнями, забезпечує задоволення соціальних і матеріальних потреб людини та суспільства загалом через механізм формування і функціонування економічної системи; держава створює законодавчі норми виробництва, розподілу, обміну, здійснює організацію планування та регулювання економічного і соціального розвитку;
– національна соціально-ринкова економічна система– є засобом і механізмом створення матеріальної та духовної основи життя суспільства, його добробуту; відображає зміст і структуру національної економіки, її продуктивні сили, структуру та обсяги виробництва продукції, систему розподілу, обміну і споживання, соціальну інфраструктуру; система економічних відносин залучає всі верстви населення, інтегруючи їх матеріальні та соціальні інтереси, створюючи передумови задоволення матеріальних і духовних потреб; визначає мету виробництва, заходи її реалізації і можливості задоволення потреб людей різного віку і статі.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
6. Заблоцький Б. Ф. Перехідна економіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : ВЦ „Академія”, 2004. – 512 с. (Альма-матер).
7. Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України : Національна макроекономіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : Академвидав, 2003. – 368 с. (Альма-матер).
8. Яковенко Р. В. Національно-економічне мислення [Електронний ресурс] / Р. В. Яковенко. – Режим доступу : http://www.surma-ua.info/?p=6774. – Назва з титул. екрану.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?