​Мої пригоди на посаді заступника голови сільської ради

23.04.20, 16:00

Ця історія - від вчителя з багаторічним досвідом, Олега Талашкевича. Пан Олег пише свої історії у фейсбуці, а також має свійт Телеграм-канал "Жменя життєвих історій", а сайт "Тусовка" вирішив поділитися ними з вами!


Історія перша: Як абсурдна пропозиція врятувала родину

Працюючи директором школи і будучи депутатом сільської ради, я автоматично був обраний до виконкому та виконував роль заступника голови сільради. Я довго не міг розібратись в своїх обов’язках, а вірніше не бажав, бо і без них у мене роботи вистачало. Але іноді до мене звертались і доводилось застосовувати свої повноваження. Так було і того разу.

У селі була одна хороша родина, наскільки я був із ними знайомий. Частіше ми спілкувалися із господарем, бо він був досвідченим бджолярем, а я тільки заводив бджоли, мав багато питань і просив мені їх пояснювати. Їх родина по тім міркам була заможною – вони мали гарний будинок і присадибні приміщення, володіли великою пасікою і брендовим на той час автомобілем «Волга ГАЗ – 21». Та й стосунки у родині, як мені здавалось, були гарні.

Напевно комусь від того ладу і добробуту не спалось ночами, бо ж нашу національну «жабу» нікуди не дінеш. Що там сталось не знаю, але перед жовтневими святами до мене ввечері приходить їх син, чоловік років тридцяти, і просить розвести його батьків. Син приїхав на свята в гості і застав неприємну картину. Батьки, виявляється, стали заклятими ворогами і у них справа доходить ледве не до бійок. Мати ночами їде до своїх батьків, а батько розвозить по знайомих збіжжя, переховуючи, щоб не ділитись при розлученні. Тому терміново потрібно їх розділити, скласти акт розподілу майна, а потім вони подадуть на суд.

Я відмовлявся, як міг. По-перше, мені це було неприємно. А по-друге, я в цьому нічого не розумів. Але потрібно було, щоб прийшов голова, або його заступник і член виконкому. Голова жила далеко від центру села та й на той момент вона була у гостях деінде. Я ледве вговорив чоловіка почекати до кінця свят, можливо, все ще встаткується, а якщо ж ні, то тоді голова повернеться, і все вирішимо. Чоловік пішов з важким серцем, та і я був незадоволений, та все ж надіявся на краще.

На другий день ми були на вечірці з нагоди проводів до війська. І, звичайно, наступного ранку я почував себе, ну, скажімо так, некомфортно. Але вже з самого ранку на порозі у мене знову з’явився той самий чоловік, і вже рішуче налаштований. Він повідомив, що член виконкому вже у них дома і всі чекають лише мене. Робити було нічого і я знехотя пішов до господи моїх знайомих. День не віщував нічого приємного.

У будинку панувала напружена ситуація, всі були на нервах, почалася процедура розподілу. Це було так неприємно, що навіть тепер, майже 40 років по тому, я почуваюся незручно. Раджу тим родинам, які мають на думці розлучення, спершу добре про те подумати і принаймні поводитися цивілізовано. Якби вони побачили те, що я, впевнений, у них надовго відпало б бажання. Мені ж довелося спостерігати «процес» протягом кількох годин. Я забився в куток і намагався не дивитись на те позорище. І ось вже всі носки, труси і рушники поділено, залишився сервант. Він хоч і був новий, ніякої цінності не становив, бо їх тоді клепали на місцевих фабриках і коштували вони до сотні рублів. Щоб було зрозуміліше, це дорівнювало ціні чотирьох банок меду. Тож, господар казав, що це він, мовляв, продав мед та купив сервант, а дружина відстоювала позицію, що то був дарунок від її батьків.

Я послухав перепалку і запитав сина, чи є в домі поперечна пилка. Він сказав, що є, і миттю її приніс. Ми разом пересунули сервант на середину кімнати, запанувала тиша... І далі господар запитав, що я хочу робити. Я пояснив, що так як ми не можемо домовитись, зараз перепиляємо сервант пополам і обом буде порівну. Господарі в один голос попросили дати їм час на роздуми, я з задоволенням погодився, забрав акт розподілу підморгнув синові, і пішов додому. Так вони більше ні до кого і не зверталися, ще довго жили дружньо, радувались дітям і зустрічали внуків. Мені досі незрозуміло, невже родинні стосунки варті менше, аніж мотлох? Також дивує те, що, здавалося б, абсурдна пропозиція успішно вирішила ту ситуацію.

автор - Олег Талашкевич
Телеграм-канал "Жменя життєвих історій"



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Вікторія .Частный зоопарк в селе Озера
Наскільки відомо з відгуків - ні, не працює
Василь .Кондитерська "Family bake shop"
Наталія Вікторівна - віртуоз своєї справи! Рекомендую завітати та скуштувати її вироби. Будете задоволені!
Светлана .​Серебряное озеро (Скала)
Звоните по телефону 0634031805.