​Штирія підтримує Кіровоградщину та українських біженців

24.05.22, 0:00

Одна із найзахідніших точок Кіровоградщини - це місто Голованівськ, із населенням біля шести тисяч осіб. Все, що західніше, вважається зараз в Україні синонімом слова безпечніше. Тож, біля шести тисяч українців - майже стільки ж, скільки мешкає у Голованівську, - прихистила і земля Штирія, що в Австрії. Це приємне співпадіння, адже Штирія за розміром приблизно така сама, як Кіровоградська область, і є нашим регіоном-побратимом. Між владою і громадою обох територій давні дружні стосунки.

Про ситуацію із прийомом, розміщенням та реєстрацією українців ми розмовляли із Крістофером Піеберлом, керівником центру реєстрації біженців у місті Грац, земля Штирія, Австрія.

За його словами, центр працює з 16-го березня і за цей час майже шість тисяч людей отримали тут інформацію, підтримку, їжу, турботу і теплий прийом. Біженці звертаються сюди і у випадках, якщо їм ніде зупинитися, бо на другому поверсі розгорнуто тимчасові місця для ночівлі - є і загальна зала, і окремі невеликі кімнати для родин з дітьми. Іноді автобуси з біженцями приїздять серед ночі, тому у Центрі, який знаходиться на території величезної виставкової зони, облаштували все необхідне. З початку пандемії коронавірусу ця будівля стояла порожньою, тож тепер слугує для гуманітарних цілей. Як і виставкова локація “АгроЕкспо” у Кропивницькому, до речі.

Це спільний проект муніципалітету міста Грац та землі Штирія. Якщо перевести це на українські реалії, то в Австрії міська рада та обласна адміністрація і рада працюють у тісній взаємодії, щоб полегшити доступ біженців до всіх послуг. Велику підтримку у цьому надають поліція, біржа праці, а також такі міжнародні благодійні організації, як “Червоний хрест” та “Карітас”.

“У перші тижні було дуже багато людей, за добу ми реєстрували до трьохсот дітей та дорослих. І щодня збиралися на нараду, щоб вирішити, як краще все організувати. Зрештою, ми розташували кабінки у тому порядку, в якому різні організації має відвідувати людина - від реєстрації у поліції до взаємодії із “Карітас”, пронумерували кабінки, облаштували зону для очікування і для дітей, поставили екран, на якому висвічуються номери, що їх отримують люди, встановили столики з їжею та напоями”, - розповідає пан Піеберл.

На вході до будівлі біженець має обов’язково пройти тест на коронавірус, навіть якщо людина вакцинована. Далі перша стадія - спілкування з поліцією, потім наступна - заповнення документів для отримання так званої “блакитної картки”, яка робить перебування на території Австрії легальним і дозволяє людині звертатися на біржу у пошуку роботи та працювати. Наступна станція - тут можна отримати медичну страховку, а також, якщо потрібне місце, де жити, земля Штирія надає соціальне житло, або шукає можливості підселення біженців у кімнати до тих австрійців, котрі готові прийняти родини з України. Фінальна станція - це кабінка, де працює організація “Карітас”, яка відповідальна за персональну підтримку і консультування біженців. “Карітас” видає фінансову допомогу, продуктові набори, надає психологічну підтримку.

У будівлі реєстраційного центру є і окрема локація, яка надає інформацію біженцям про можливості, що їх має місто Грац для всіх людей у сфері громадського транспорту, освіти, виховання дітей, культури, вивчення мов, спорту та інше. До речі, проїзд у громадському транспорті Штирії безкоштовний для всіх біженців з України, так само як і проїзд платними дорогами Австрії, а також відвідування публічних парків.

Зараз Реєстраційний центр приймає 50-60 людей з України кожного дня. Тут добре налагоджені всі процедури, і місто Грац заслужено пишається якісною комплексною підтримкою українців. Все ж, процедури верифікації громадян та отримання “блакитних карток” займають певний час. Кожен випадок, коли, наприклад, чоловік має українське громадянство, а його дружина і дитина - російське чи білоруське, - розглядається окремо і вирішується протягом більш тривалого періоду часу.

Дуже різні люди прибувають у Штирію. Частина з них не потребують фінансової підтримки чи житла, бо можуть самі забезпечити себе і мешкають у готелях, чи у друзів. Але вони повинні обов’язково зареєструватися у муніципалітеті та поліції, тож все рівно приїздять на цю локацію. Також вони отримують тут медичну страховку, що є обов’язковим у випадку звернення до лікарні. Тоді медичні послуги надаються Австрією біженцям безоплатно. Інші українці зацікавлені у тому, щоб знайти роботу і почати забезпечувати себе самим. У цьому допомагає Біржа зайнятості, котра опікується пошуком роботи для всіх - і для австрійців, і для іноземців.

«Щоб отримати дозвіл у Службі ринку праці, необхідно мати «блакитну картку». Наразі цей дозвіл отримали 245 людей у Штирії. Але я вважаю, що цей процес рухається досить швидко, зважаючи на всі необхідні перевірки, котрі має пройти людина, претендуючи на роботу в Європейському союзі. Крім того, переважна більшість біженців - це жінки з малими дітьми, - котрі навряд чи можуть працювати по 40 годин на тиждень, і при цьому встигати дбати про дітей. Звісно, важливою умовою роботи є знання німецької мови, вивчення якої потребує часу”, - каже Крістофер Піеберл.

За його словами, в Австрії дуже багато людей хочуть допомагати українцям і допомагають, віддаючи речі, фінансуючи благодійні фонди, надаючи безкоштовне житло. Так, на початку великий наплив біженців був приголомшливим, але приголомшливим у позитивному сенсі. Цей виклик дав можливість акумулювати ресурси і всіх добрих людей, котрі прагнули надати підтримку українцям.

“З початку війни до Австрії прибуло близько 320 тис. людей з України, але 84% з них просто виїхали в інші країни, як-от Італія, Іспанія, Португалія тощо. Ми вважаємо, що це тому, що вони мають там зв’язки з місцевими українськими громадами. Серед тих, хто залишається тут, в Австрії, більшість із них кажуть нам, що хочуть тут працювати. Але вони також, звісно, прагнуть якнайшвидше повернутися додому”, - розповідає пан Піеберл.

Від початку вторгнення росії в Україну сотні людей телефонували в Реєстраційний центр Штирії, пропонуючи одяг, взуття, кімнати у своїх будинках, гроші. Тут, звісно, перед керівництвом міста та регіону виникали виклики, пов’язані із необхідністю захистити біженців від загроз, пов’язаних із трудовим рабством, із фінансовими маніпуляціями, і завдяки співпраці всіх секторів - влади, громади, бізнесу, силових структур - це вдалося. І вдається досі, вже другий місяць поспіль. І Австрія планує й надалі підтримувати Україну.

Розмовляла Вікторія Талашкевич - спеціально для газети “Україна-Центр” http://uc.kr.ua/



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!