Художники Срібної Землі

28.10.13, 9:00

Минулого тижня, з нагоди 69-ї річниці звільнення України від німецько-фашистських загарбників, у Кіровоградському обласному художньому музеї було розгорнуто експозицію живописних творів «Художники Срібної Землі».

28 жовтня 1944 року вважається датою остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників за межі сучасної території України. Завершальний етап визволення пов'язаний з проведенням Східно-Карпатської операції (8 вересня – 28 жовтня 1944 р.) – стратегічної наступальної операції військ 1-го і 4-го Українських фронтів (маршал Радянського Союзу І.С. Конєв, генерал-полковник, а з 26 жовтня – генерал армії І.Ю. Петров), проведеної з метою розгрому німецьких військ у Східних Карпатах і надання допомоги повстанню у Словаччині. На початку жовтня Червона Армія зламала укріплення «лінії Арпада», перейшла Карпати, 24 жовтня були звільнені Хуст, Міжгір'я (Волове), Свалява, 26 жовтня – Великий Березний, Мукачево, наступного дня – Ужгород, Перечин і Берегово. В ході операції було розгромлено 5 і знищено 1 ворожу дивізії, захоплено 31 360 полонених, 912 гармат і мінометів, 40 танків і штурмових гармат. Ворог змушений був перекинути в Карпати з інших ділянок фронту 15 дивізій. 28 жовтня радянські війська завершили видворення ворога із західних областей України.

За сухою мовою цифр та історичних фактів – людські долі, надії та розчарування, героїчні вчинки та ганебні військові злочини. У Центральному державному архіві громадських об'єднань України зберігається цікавий документ, з якого випливає, що Микита Хрущов, який у роки війни був членом Військових рад кількох фронтів, намагався переконати І.В. Сталіна в доцільності запровадження медалі за звільнення Радянської України від німецько-фашистських загарбників. Однак Сталін не підтримав дану ініціативу. Натомість у 1943 р. з’явився орден Богдана Хмельницького – єдина нагорода в СРСР, напис на якій був зроблений не російською мовою. Ним переважно нагороджувалися партизани і військовослужбовці чотирьох Українських фронтів.

Після звільнення та входження Закарпаття – «Срібної Землі» – до складу України, національна культура нашої країни збагатилася ще однією мистецькою перлиною, вагомою складовою частиною якої була плеяда талановитих художників, які досягли у своїй творчості високого європейського рівня. Поетична назва «Срібна Земля» закріпилась за Закарпаттям після виходу поеми Василя Пачовського (1878-1942) «Сріберний дзвін» (1921). Експозиція складається з творів майстрів закарпатської художньої школи живопису з фондів Кіровоградського обласного художнього музею.

Видатний живописець Йосип Бокшай (1891-1975) представлений роботою «Натюрморт з примулами» (1961) з характерним для митця поєднанням золотавих та густо-червоних барв. Й. Бокшай навчався у будапештській Академії образотворчих мистецтв у відомого угорського художника Імре Ревеса. З 1918 працював в Ужгороді як художник і педагог. У 1930-х роках Бокшай здійснює багато творчих поїздок в Італію, Францію, Німеччину, Австрію. Під впливом «старих» італійських майстрів захоплюється монументальним живописом і будучи глибоко релігійною людиною розписує чимало соборів в Угорщині, Словаччині та на Закарпатті. Бокшаєм прикрашені інтер’єри багатьох сакральних споруд Ужгорода – Василіанського монастиря, Кафедрального Хрестовоздвиженського Греко-Католицького собору, Церкви Преображення Господнього та ін. Разом з видатним художником-модерністом Адальбертом Ерделі (1891-1955) заснував в Ужгороді Публічну школу рисунку – художню школу європейського рівня. На відміну від Ерделі, що зазнав утисків з боку радянської влади, Йосип Бокшай відносно непогано пристосувався до нової радянської дійсності, плідно працював і у 1963 році отримав звання народного художника СРСР.

В експозиції представлені живописні пейзажі учнів А. Ерделі та Й. Бокшая, відомих закарпатських митців З. Шолтеса (1909-1990), А. Борецького (1910-1990), Е. Контратовича (1912-2009) і А. Кашшая (1921-1991). Вони були складовою частиною першого покоління художників Підкарпатської Русі, вихованого в рідному краї, а не в Будапешті, Відні чи Празі. Багатофункціональна композиція картини «Озеро» (1957) Адальберта Борецького вражає своєю поліфонічністю і сміливістю живописних прийомів.

Антон Кашшай, художник навдивовижу вдалої творчої та людської долі, представлений роботою «Долина Свидовець» (1960) – величний краєвид долини льодовикового походження у самому центрі Європи, наповнений внутрішньою свободою та яскравою потужною силою.
«Зима у Закарпатті» (1963) талановитого художника та священика (до 1947 р.) Золтана Шолтеса, з характерною для майстра холодною кольоровою гамою, своєю картинною довершеністю свідчить про величезний досвід натурних студій та майже підсвідоме захоплення красою закарпатського пейзажу. Виконана в експресіоністській манері «Весна» (1986) Ернеста Контратовича, своєю барвистістю та підвищеною декоративністю відображає творче уявлення митця про ідеальну модель світобудови.

Помітне домінування в закарпатському живописі 1950-1990-х років пейзажного жанру в той час, коли в радянському мистецтві провідною визнавалася сюжетна композиція на соціально-актуальні теми, можна пояснити рядом взаємопов’язаних факторів: свідомим небажанням багатьох закарпатських майстрів пензля слідувати вимогам комуністичних ідеологів про соціально-тематичну спрямованість художньої творчості, великим різноманіттям природних умов, у порівнянні з іншими областями України, а також особливостями створення у 1920-1940-х роках регіональної школи живопису, основа якої була сформована на поєднанні модерних традицій європейського живопису та народного мистецтва краю.

автор - Володимир Мороз – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею