Як поєднати батьківство та кар’єру?

22.03.14, 11:00

Через недоліки українського законодавства жінки переобтяжені пільгами і часом стають неконкурентоспроможними на ринку праці. Про те, як вдало сумістити батьківство та кар’єру наша розмова із Валентиною Проскурніною, керівником проекту ЄС «Знову до роботи: реінтеграція батьків і матерів до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною».

- З досвіду вашого проекту, наскільки комфортно в Україні суміщати батьківство та кар’єру? Які перешкоди чекають на батьків, які повертаються на роботу після відпустки з догляду за дитиною?

- Права жінки, яка зазвичай перериває роботу для догляду за дитиною, часом стають її тягарем. Українське законодавство настільки детально врахувало рекомендації міжнародних організацій, що жінка переобтяжена пільгами і через це виявляється неконкурентоспроможною на ринку праці. Про це говорять і наші дослідження, і коментарі міжнародних юристів. Наприклад, жінці із дитиною до 3 років категорично заборонено їздити у відрядження, навіть якщо вона має таке бажання і можливість. З іншого боку, навіть за наявності належної кваліфікації, жінці можуть відмовити у працевлаштуванні через те, що вона має дітей та час від часу муситиме йти на лікарняні. В Україні досить гостро стоїть проблема досягнення взаємовигідного консенсусу між батьками та роботодавцями. Для її вирішення, зокрема, необхідно розробити такий формат працевлаштування, в якому законодавчі норми не обмежують зайвий раз можливостей батьків.

- Чим ситуація у цій сфері у країнах-членах ЄС відрізняється від української?

- Звичайно, проблеми реінтеграції батьків існують не лише в України. Потреби батьків під час та після декретної відпустки є досить універсальними: поновлення і підвищення кваліфікації, підтримання зв’язків із підприємством, можливість працювати з дому, гнучкий графік, забезпечення дитини місцем у дитячому садочку (зокрема, наявність дитсадків при підприємствах). В ЄС існують різні шляхи подолання цієї проблеми. Наприклад, у Німеччині у зв’язку із високою потребою у кваліфікованих кадрах держава сама стимулює повернення жінок на ринок праці. Зокрема, було прийнято цікаве рішення – дозволити батькам розривати декретну відпустку і залишати один її рік на той час, коли дитина, наприклад, йтиме у перший клас. Це не лише дозволяє розумно і зважено розподілити час декрету, а й допомагає матері (чи батьку) не втрачати робочі зв’язки і свою кваліфікацію. Подібна законодавча ініціатива вже була подана на розгляд Мінсоцполітики України.

- Значною мірою захист молодих батьків є відповідальністю підприємств, на яких вони працюють. Що стимулює роботодавців враховувати інтереси і потреби своїх працівників, зокрема, молодих батьків?

- Підхід великих західних підприємств до стосунків із власними працівниками наочно демонструє девіз компанії BOSCH: «Краще втратити гроші, ніж довіру працівників». Так, підприємства надають перевагу інвестуванню в забезпечення комфортних умов роботи своїх працівників. Це, в свою чергу, стимулює співробітників працювати із повною віддачею. Статус соціально відповідального бізнесу є дуже важливим, оскільки він свідчить про віддачу працівників і стабільність роботи, що дуже приваблює інвесторів. Це і є головним стимулом для власників підприємств. Серед іншого, підприємці намагаються піклуватися про молодих батьків. Наприклад, відкривають відомчі дитсадки для влаштування малолітніх дітей своїх працівників. Такий самий механізм працює і в Україні, однак із певними зауваженнями. Наприклад, через складність законодавства відкрити дитсадок підприємствам вкрай важно. Однак зацікавлені підприємці шукають інші можливості втримати кваліфіковані кадри: наприклад, готові оплачувати няню або ж сприяти отриманню місця у дитсадках.

- Проект «Знову до роботи» активно співпрацює із великими українськими підприємствами та установами. В чому полягає ваша співпраця?

- Співпрацю із українськими підприємствами ми розпочали ще на першому етапі роботи, наприкінці 2012 року, коли проводили попередні дослідження. Ми опитали близько 120 українських підприємств, аби дізнатися їхню позиції стосовно молодих батьків та їх адаптацію до ринку праці після народження дитини. Також ми спілкувалися із близько 2000 батьків, що зверталися за допомогою до відповідних установ, щоб зрозуміти їхні потреби. Наступний етап співпраці триватиме протягом 2014 року і полягатиме в апробації механізмів повернення батьків на ринок праці на діючих підприємствах. На участь у проекті згодились великі підприємства, зокрема ПАТ «Оболонь», Державний центр зайнятості, Східновропейський університет ім. Лесі Українки у Луцьку, Департамент праці і соціального захисту населення при Сумській обладміністрації, Лікарня у Житомирі та інші. На сьогодні вже розроблена дорожня карта апробації кожного із 13 механізмів реінтеграції батьків. За результатами такої практики буде розроблено конкретні методичні вказівки для застосування цих механізмів саме в Україні, адже більшість із них були винайдені за кордоном, а, отже, потребують адаптування до місцевих особливостей. Наприклад, на ПАТ «Оболонь» був введений такий механізм як наставництво, однак впроваджується він досить стихійно і тому неефективно. Ми ж плануємо формалізувати цей процес і створити конкретні рекомендації по застосування кожного інструменту.

- Великий відсоток українців, зокрема, майбутніх мам, офіційно не працевлаштовані, хоча й працюють. На яку допомогу можна розраховувати у таких випадках під час та після виходу із декретної відпустки?

- Неофіційне оформлення, на жаль, не дає жінкам жодних гарантій. Найкраще рішення в такій ситуації – звернутися до центру зайнятості. Наш проект також займається працевлаштуванням безробітних мам: вони вже зараз отримують можливість підвищувати кваліфікацію, отримують ваучери на здобуття вищої освіти тощо. Крім того, ми працюємо із працівниками Центру зайнятості, який фактично виконує для безробітних роль роботодавця. Також в рамках нашого проекту ми проводимо навчання для тренерів, що у пілотних регіонах працюватимуть із держслужбовцями, працівниками профспілок, роботодавцями, населенням та громадськими організаціями. Серед іншого, така робота спрямована і на те, щоб ліквідувати певні стереотипи стосовно працевлаштування, що заважають матерям інтегруватися на ринок праці. Наприклад, досвід доводить, що матері зазвичай більше тримаються за свою роботу і є більш надійними працівниками, аніж молоді чоловіки. Незважаючи на це, роботодавці продовжують надавати перевагу останнім.

- Чи належать до цільової аудиторії вашого Проекту чоловіки? Наскільки часто для них постає питання повернення на роботу після відпустки з догляду за дитиною?

- Проект спрямований як на мам так і на тат, оскільки за українським законодавством і ті і ті можуть взяти відпустку по догляду за дитиною. Проте в Україні на сьогодні лише 1,5% чоловіків використовують цю можливість. Однією із причин є суспільна думка, що вихованням дітей повинна займатись в першу чергу матір. З іншого боку, значну роль відіграє фінансовий фактор, адже чоловіки зазвичай заробляють більше, ніж жінки. В Україні близько 60% мам отримують зарплатню до 1500 грн. (на момент виходу в декрет), і менше 10% отримують більше 4 тисяч гривень. На приватних підприємствах на посадах із невисокими заробітними платнями працюють в основному жінки. Жінки рідко працюють під час декретної відпустки, не в останню чергу через те, що їх зарплатня та умови роботи їх не виправдовують витрачених зусиль. В середньому жінки заробляють менше чоловіків також і в інших європейських країнах, однак відсоток тих, що беруть відпустку по догляду за дитиною, в ЄС значно вищий. Справа в тому, що практика європейських країн полягає в стимулюванні і заохоченні чоловіків йти у декретну відпустку, аби підвищити їхню роль у вихованні дитини і зміцнити сім’ю. У Німеччині, наприклад, чоловіки мають право взяти двомісячну відпустку додатково до відпустки дружини. Сьогодні таким правом користуються близько 70% німців. Така сама тактика застосовується і у скандинавських країнах. У нас подібного механізму немає – є лише дозвіл вирішувати, хто піде в декрет, але немає додаткового механізму спонукання чоловіків.

- Часто роботодавці не приховують свого небажання брати жінку на роботу через можливу майбутню вагітність, навіть у тих випадках коли за кваліфікацією їх все влаштовує. Що б Ви порадили робити в таких ситуаціях?

- Це справді є проблемою. При прийомі на роботу роботодавці часто просять молоду жінку написати заяву про звільнення за власним бажанням із відкритою датою або написати зобов’язання не йти у декретну відпустку протягом певного часу. Це звісно є порушенням прав, однак виправити становище не завжди можливо. У випадку, коли жінку просять звільнитися у зв’язку із вагітністю, найбільш невигідним для жінки рішенням буде згода написати заяву про звільнення за власним бажанням, адже це знімає з роботодавці всі зобов’язання перед нею. Українське законодавство офіційно забороняє відмовляти жінці у працевлаштуванні через наявність малолітніх дітей чи можливу вагітність, однак обґрунтовано звинуватити роботодавців у такій мотивації практично неможливо. Наш Проект розробив законодавчу ініціативу про заборону роботодавцям під час співбесіди запитувати жінку про її сімейний стан. Однак проконтролювати хід співбесіди, звісно ж, неможливо, тому виконання такої умови є свідомим рішенням самого роботодавця. В якості можливого вирішення цієї проблеми європейські підприємства практикують участь гендерного експерта в проведенні інтерв’ю. Однак така практика не є законодавчо обов’язковою і не достатньо поширена.

Довідково: Проект «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною» фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні та впроваджується Громадською організацією «Ліга соціальних працівників України». Внесок ЄС до бюджету проекту становить € 559 233.00. Проект розрахований на 3 роки (листопад 2012 – листопад 2015 рр.), і має на меті створити умови для успішного повернення до роботи батьків і матерів після відпустки по догляду за дитиною. У довгостроковій перспективі це сприятиме економічній рівноправності жінок і чоловіків, покращенню доступу жінок до економічних ресурсів. Партнери проекту: Міністерство соціальної політики України (основний бенефіціар), підприємства усіх форм власності, Конфедерація роботодавців України, обласні управління праці та соціальної політики, управління у справах сім’ї та молоді, Державна служба зайнятості та центри зайнятості, профспілки та НУО, що працюють у сфері ґендерної рівності.