«Свобода» запрошує вшанувати Жертв політичних репресій

16.05.15, 12:00

У неділю, 17 травня 2015 року міська організація ВО «Свобода» та Кіровоградське обласне Товариство політичних в’язнів і репресованих спільно з громадськими організаціями міста запрошують небайдужих містян вшанувати пам'ять жертв політичних репресій.

Програма заходу:
10:20 - 10:30 - збір на пров. Васильківському (між Інгулом і церквою).
10:30 - 10:40 - хода до пам'ятника Жертвам політичних репресій (в сквері Св. Єлисавети).
10:40 - молебень за загиблими та вшанування жертв політичних репресій.

Репресивний апарат був невід'ємною частиною тоталітарного совєцького режиму, який мав на меті тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищуючи будь-яку опозицію сталінському режиму. Органи ДПУ–НКВС розгорнули репресії проти всіх прошарків населення України. Початок масового виявлення «класових ворогів» та «ворогів народу» поклав сфабрикована ДПУ «шахтинська справа» у 1928 році, на якому група інженерів Донбасу була репресована за вигаданими звинувачуваннями в нанесенні шкоди вугільній промисловості. Із 49 засуджених у цій справі 7 було розстріляно.

З 1929 року репресії трьома хвилями прокотилися по Україні. Перша датується 1929–1931 роками (примусова колективізація і розкуркулення, процес «Спілки Визволення України (СВУ)», ліквідація УАПЦ), друга хвиля – 1932–1934 роками (штучний голод, постишевський терор проти інтелігенції та партпрацівників). «Великий терор», або третя хвиля репресій, була спрямована проти військових у 1936-1938 роках, пише прес-служба ВО "Свобода".

У 1929 році ОДПУ (Об’єднаного політичного управління) було заарештовано діячів української науки, культури, релігії. У 1930 році як «керівників СВУ» було засуджено 45 чоловік, серед яких – академік С. Єфремов, професори Й. Гермайзе та М. Слабченко, письменники М. Івченко, Л. Старицька-Черняхівська та інші. В 1931 році внаслідок справи «Українського національного центру» репресовано ще 50 представників інтелігенції, в числі яких були академік М. Грушевський та історик-марксист М. Яворський. У сталінських застінках загинули геолог Н. Світальський, генетик І. Аголь, філософ С. Семківський. За фальшивими звинуваченнями були засуджені та розстріляні Г. Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та багато інших українських поетів та письменників.

Репресії не обминули й театр. У 1933 р. було заарештовано видатного режисера Л. Курбаса, а організований ним театр «Березіль» закрито. У грудні 1934 р. у справі так званого «Українського центру білогвардійців-терористів» було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції. Протягом 1933 р. від наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто 1649 науковців, тобто 16% від їх загального складу. Черговими жертвами репресій стали І. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник та інші. У цілому за ці роки Україна втратила близько 500 талановитих письменників. Влада стояла на заваді творчості видатних кінорежисерів, зокрема О. Довженко, І. Кавалерідзе, І. Савченко, І. Пир’єв, Л. Луков та ін. У 30-х роках О. Довженко змушений був залишити Україну і переїхати до Москви. Непоправних втрат зазнали військові кадри (в передвоєнні роки було репресовано понад 40 тис. найдосвідченіших командирів Червоної армії, в т. ч. 1800 генералів). Варто зазначити, що репресіям піддавалися не лише інтелігенція, керівники, партпрацівники і військові, але й рядові робітники та колгоспники. У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки «ворогів народу». Наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні.

Вшанування жертв репресій є необхідним для остаточного затвердження історичної правди для нащадків. Збереження національної пам’яті у суспільстві є важливою справою, покликаною унеможливити повторення подібних кривавих сторінок у майбутньому.

Прес-служба Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»