«Гуляйгород», матінко, «Гуляйгород»…

16.12.15, 16:00

Концерт гурту «Гуляйгород», що відбувся минулої п’ятниці в клубі «Провокатор», у мене був пов'язаний з 2 несподіванками. Перша – майже засаднича: а що, вони ще досі існують? Та ще й концертують? Розумію, мої незнання – то мої проблеми, але ж у порівнянні із ситуацією кінця 1990-х – середини 2000-х рівень цікавості до української автентичної музики помітно знизився. Адже кількість майданчиків (як у медіа, так і фестивальних), де можна було б «засвітитися» з подібним матеріалом, поменшала.

Друга несподіванка – компліментарно-рекламний допис з приводу промо-туру етно-електропроекту «Гуляйгород GG» в соціальній мережі Олександра Положинського. Будемо відверті, вітчизняні меломани кіровоградський фольклорний гурт здебільшого знають завдяки співпраці з «Тартаком». Проте потім між колективами стався конфлікт і перспективне співробітництво припинилося на не зовсім приємній ноті. І от, попри давні непорозуміння, Положинський закликає своїх фейсбучних друзів відвідати концерти «Гуляйгорода» - це, як би там не було, промовисто.

І подібні аванси «Гуляйгород» почав відробляти ще на прес-конференції. Принаймні судячи з тих відео, які ще до початку вечірнього виступу з’явилися в соцмережах і супроводжувалися захопливими коментарями. Але відгук Положинського – відгуком Положинського, але не викластися на повну музиканти не могли з огляду на той факт, що вони давали концерт у рідному місті для більшості учасників колективу. Скажімо, під час виступу вони неодноразово передавали вітання рідним, котрі були в залі. Цікаво, яке було серед глядачів співвідношення тих, хто не пов'язаний з «гуляйгородівцями» родинними чи приятельськими стосунками, та їхніх родичів, однокласників, однокурсників тощо.

Але годі про соціологію, хоча б на початку третього абзацу статті треба вже сказати щось і про музику. Основою програми промо-туру стали 10 композицій, що увійдуть до альбому. У їх числі – деякі вже відомі за диском «Тартак»-«Гуляйгород», наприклад «Ой учора в куми…» та «Приспівки». Особливо підштовхувала згадати ті часи наявність «живих» барабанів та ді-джея, завдяки чому автентичне українське багатоголосся загорталося у сучасні хіп-хопово-дабстепові ритми. Так і чекаєш, що ось-ось має початися читка Сашка Положинського. Особливо її бракувало, скажімо, у пісні «Ой нема того» - напрочуд цікаво перепліталися в ній текст весільної ліричної пісні та гостре влучне слово фронтмена «Тартака».

Та все одно більшість майбутнього альбому складатимуть не настільки «розкручені» доробки, зібрані учасниками колективу в численних фольклорних експедиціях: як веселі та запальні мелодії, так і тужливі ліричні пісні. Власне, «гуляйгородівці» й намагалися у своїй програмі чергувати ці настрої, але їм довелося робити корекцію планів, коли ближче до середини концерту під сценою зібралася доволі велика частина спраглих до танців глядачів. З огляду на це, музикантами було влаштовано невеличкий сет з українських народних танців. Шкода лише, що «гуляйгородівці» не спустилися зі сцени й не провели невеличкий майстер-клас щодо типових рухів. Пригадуючи свій скромний досвід експрес-навчання народного танцювання, можу сказати, що це зовсім нескладно й дуже весело.

А кому було мало танців, під час виконання «на біс» суперхіта «Чорноморець» мали можливість і поспівати разом з «Гуляйгородом». Зрозуміло, що справжній автентичний спів – то справа не така проста і непосвячених не слід до неї допускати. Але от партію Сашка Положинського – то це на порядок легше і кількох октав діапазону не потребує. «Чорноморець є, чорноморець розриває серце моє» - разом із Сергієм Постольниковим залюбки наспівували навіть ті, хто навряд чи в силу свого віку пам’ятає часи найбільшої популярності цієї композиції більш ніж десятиліття тому. І якщо етно-електропроектом «Гуляйгород GG» ставили собі за мету зацікавити сучасним звучанням українського фольку молодь, то принаймні в Кіровограді їм це вдалося.

До речі, робота над записом альбому відбувалася у знаній винятковістю музичного смаку, якістю й оригінальністю підходів до роботи столичній студії «Кофеїн». Тому впевнений: нехай навіть представлені пісні були чуті «наживо», на дискові нас чекає багато приємних відкриттів.

Дмитро Шульга, для "весь Кіровоград"