Театральне мистецтво - у творчості Володимира Федорова

27.03.16, 12:00

Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX Конгрессом Міжнародного інституту театру (МІТ) та відзначається щорічно сьогодні, 27 березня.

Кіровоградщину справедливо вважають «Колискою українського професійного театру», адже саме прем’єра «Наталки Полтавки» в 1882 році вважається офіційним початком функціонування українського театру (на відміну від діяльності окремих театральних труп). Тож не дивно, що театр завжди був не тільки об’єктом гордості містян, а й мистецькою візиткою нашого краю. Саме тому, йому часто присвячували свої твори різні митці, зокрема й майстри пензля. Серед останніх був і художник Володимир Олександрович Федоров, який народився у нашому місті 7 лютого 1920 року. Вже з дитинства він захоплювався малюванням, ліпленням, грою на фортепіано.

Близьке знайомство з родиною нашого земляка – музиканта Генріха Нейгауза, у якій економкою працювала бабуся Володі, мало великий вплив на формування його світогляду. Саме Нейгаузи, які опікувались хлопцем, вчили його грати на фортепіано, заохочували до малювання. Він би міг стати гарним музикантом, але робить вибір на користь живопису.

Володимир Федоров - яскравий представник реалістичного живопису, який, враховуючи специфіку того часу, часто називають соціалістичним реалізмом. Але роботи художника ніколи не були шаблонними. Навпаки, їх відрізняє глибокий психологізм і геніальне віддзеркалення епохи, в яку художнику довелося жити і творити.

Володимир Федоров був активним учасником обласних, республіканських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок. У 1978-му році стає членом Спілки художників Радянського Союзу.

Володимир Олександрович був всебічно розвиненою особистістю. Він мав енциклопедичні знання, захоплювався літературою, історією, світовим мистецтвом, вільно орієнтувався в мистецьких течіях, знався на музиці.

Ще однією його любов’ю став театр, якому художник присвятив багато своїх робіт. Серед яких картина Володимира Федорова «Корифеї українського театру» (1976), на якій зображено корифеїв театру на фоні самого приміщення театру, збудованого у 1867-му році на гроші і під керівництвом інженера-полковника Трамбицького. На роботі ви маєте можливість побачити первинний зовнішній вигляд театру, ще не зачеплений «боротьбою з буржуазною культурою», чисельними ремонтами, реставрацією тощо. Дана картина також наглядно ілюструє такий цікавий факт, що інколи, заради бажаного ефекту, Федоров вдавався до певних відхилень від реальності. Так, скажімо, у цій картині художник звів докупи різні природні цикли. Загальновідомо, що цвітіння бузку та ірисів не співпадає у часі, а на полотні вони зацвіли разом.

Талановитою роботою Федорова на театральну тематику є і картина «Л.М.Толстой у Марії Заньковецької», у якій художник відобразив зворушливу сцену зустрічі двох непересічних особистостей, що назавжди залишилися символами російської та української культури. Щоправда, у даному випадку автор картини став заручником тогочасних ідеологічних штампів. Тому і намалював російського письменника трохи вищим за приму українського театру, хоча у житті все було навпаки.

Свідченням любові художника до театру стала також серія, виконаних олівцем, портретів акторів Кіровоградського обласного музично-драматичного театру у сценічних костюмах. Художник залишив кілька альбомів малюнків з зображенням акторів під час виконання ними ролей, оскільки був частим гостем за кулісами, на репетиціях, виставах.

Героями виконаної олівцем портретної галереї стали, зокрема, подружжя Білецьких, Лідія Тімош, Григорій Рябовол, І.Марат, Т.Широкова, Савицький та інші. Більшість із представлених до вашої уваги графічних робіт зображують акторів під час виконання ролей у п’єсі «Микола Джеря».

Всі презентовані роботи є на сьогодні складовою фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею завдяки дружині художника - Ніні Георгіївні. Саме ця жінка, яка за життя художника, була для нього і дружиною, і другом, і музою, і янголом-охоронцем, після смерті чоловіка передала до художнього музею близько тисячі його робіт, зробивши таким чином безцінний подарунок усім шанувальникам образотворчого мистецтва взагалі, і творчості художника Федорова зокрема.