Начальник урану Європи

16.04.16, 10:00

«Історичний календар Кіровоградщини на 2016 рік» Володимира Боська повідомляє, що сьогодні, 16-го квітня виповнюється 105 років з дня народження Героя Соціалістичної Праці, нашого земляка і колеги, легендарної особистості - Семена Миколайовича Волощука, який народився у 1911 році в місті Олександрія, Херсонської губернії.

Дивно, але Семен Волощук залишився майже невідомим в Олександрії і в Кіровоградській області, а між тим, він цілих чверть сторіччя керував найбільшим в Європі, і третім в світі, підприємством по видобутку урану – радянсько-німецьким акціонерним товариством «Вісмут». Я переглянув наявні довідники по історії Олександрії, але наш орденоносний земляк чомусь не входить ні в олександрійський, ні в кіровоградський пантеон.

Можливо тому, що в ті роки уранова тема була засекреченою, хоча вся область знала, що біля Кіровограда діють уранові шахти, а вся область вірила небилицям про «уранових зеків» та радіацію. Такий зворотній бік зайвої таємничості. Прикро, але сьогодні наші топонімічні комісії обійшли увагою цю, практично легендарну постать. Волощуки - досить розповсюджене прізвище в шахтарській Олександрії, я сам знав кількох носіїв цього прізвища, коли працював на вугільних підприємствах міста, але чи є вони родичами героя публікації – не знаю. Як би там не було, але Семен Волощук таки був шахтарем, бо в 1927 році почав працювати прохідником на копальні в Кривому Розі, аж доки в 1930 році не поступив в Дніпропетровський гірничий інститут, який і закінчив в 1935 році. Потім працював у вугільних басейнах Донбасу і Підмосков’я і дуже швидко став головним інженером тресту. В 1950 році, за розробку і впровадження швидкісних методів проходки, був нагороджений Сталінською премію.

Доводилося чути, що під час війни С. Волощук займав дуже відповідальну посаду - був представником СРСР і США і керував прийомом партій зброї і спорядження, яке поставлялося в СРСР по Ленд-лізу. Інформація не перевірена, тому можливо це була не зброя, а обладнання для гірничої промисловості? В 1949 році Семен Волощук був направлений на роботу в Перше Головне управління при Раді Міністрів, тобто, в урановидобувну галузь, яку ще належало створити і розвинути. Зрозуміло, що під пильним наглядом самого Лаврентія Берії, якого небезпідставно зараз вважають батьком радянських ядерних проектів. Оскільки тоді уран був розвіданий на території Болгарії, Чехословаччини та Східної Німеччини, Семен Волощук працював там, причому так успішно, що ввійшов в історію європейського урану. Є інформація, що саме він курирував роботу пошуково-розвідувальних(!) груп за кордоном, які знайшли промислові запаси урану в НДР.

З 1950 року він працював директором змішаного радянсько – чехословацького підприємства «Яхимова Доля», яке розробляло Яхимовське родовище урану. Його досвід і енергія дозволили за три роки підняти видобуток урану з 50 тонн до однієї тисячі тонн за рік. З 1954 року С. Волощук був призначеним начальником 8 -го управління Міністерства середнього машинобудування СРСР(це міністерство займалося реалізацією ядерних програм – авт), а «господарство» Волощука займалося спільною розробкою уранових родовищ і поставкою руди в СРСР з країн Східної Європи і Китаю. В 1961 році Семен Волощук був призначений генеральним директором спільного радянсько – німецького акціонерного товариства «Вісмут» на території НДР. Зрозуміло, що до вісмуту підприємство не мало ніякого відношення, так маскувався характер виробництва, як і у нас уранові родовища називалися як не іменем Мічуріна, то Ватутіна. В НДР «Вісмут» - справжня «держава в державі» з чисельністю до 80 тисяч чоловік, яке мало свою поліцію, суд, медицину і практично автономну інфраструктуру, свої підвищені соціальні стандарти, спорт і мистецтво. Між іншим, там відпрацювало і багато працівників ДП «СхідГЗК».

Пенсіонер Інгульської шахти В. П. Запара, який теж працював на «Вісмуті», згадує, що там всі знали про легендарного ще за життя Волощука, але він був вражений невідповідністю зовнішнього вигляду і уяви про легенду – Волощук був невисокого зросту, можливо, навіть нижче середнього, мав абсолютно просте, як часто казали - селянське обличчя. Але яким авторитетом, якими знаннями, досвідом і організаторськими здібностями володіла ця людина! На цій посаді Семен Волощук пропрацював чверть століття. Унікальність полягає в тому, що за статутом акціонерного товариства, ним повинні були по черзі керувати представники країн-акціонерів, але Волощук був наскільки незамінним, що керівництво НДР постійно виступало за збереження посади за С. Волощуком.

Хоча роботи велися у надважких умовах – глибина залягання до двох кілометрів і температура порід до плюс 70 градусів, під безпосереднім керівництвом Волощука була розроблена унікальна система вентиляції і погашення підземних пожеж, які не мали світових аналогів. Так він пропрацював на посаді до 1986 року. 15 квітня 1981 року йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці СРСР. Під його керівництвом на «Вісмуті» було добуто більше 175 тисяч тонн урану! З 1986 році – на пенсії. Жив в Москві. Помер 8 червня 2004 року. Похований в Москві. Вражає перелік нагород нашого видатного земляка, одного з творців уранової галузі – лауреат Сталінської і Ленінської премії, двох Державних премій СРСР; нагороджений чотирма орденами Леніна, найвищими державними орденами НДР і Чехословаччини, Герой Праці НДР, і це перелік лише найвищих урядових відзнак. Дивує одне, чому про такого земляка нічого не знають в Кіровоградській області? Жертва таємничості? Як би там не було, ми просто зобов’язані достойно вшанувати пам'ять про С.М. Волощука в Кіровоградській області, і як земляка, і як одного з видатних організаторів урановидобувної галузі.

Сергій Полулях