​Історія одного клієнта

08.08.19, 16:00

Він вскочив в останній вагон свого життя, долаючи внутрішній супротив «чому так, чому я, де взявся ВІЛ і туберкульоз». Його вже як місяць могло не бути на цьому світі, адже в такому важкому стані рідко вплигують в останній вагон…

Назар дуже худорлявий, втомлений, самостійно ходити не може, погляд порожній. Він вже готовий був помирати… Від життя нічого не хотілося – ні брати, ні давати. Не приносили радості двоє малих дітей та дружина, які намагалися знайти свій підхід до нього. Ледь вмовили Назара поїхати в лікарню на обстеження. Він пручався настільки, наскільки вистачало сил… А їх майже не було.

У лікарні Назару діагностували ВІЛ і туберкульоз. Він негайно потребував госпіталізації. Проте йому не давали шансу, його не хотіли брати в лікарню, адже не вірили, що він виживе, його вже списали, боялися, що того ж дня він помре, не дійшовши до лікарняного ліжка. У нього свистіло в легенях, як вітер за вікном.

- Тань, приїдь… У нас є клієнт, але ми не знаємо, чи ти зможеш йому допомогти. Мені зателефонували в неділю і повідомили про Назара. Я залишила свої хатні справи. Попри те, що був вихідний помчала в лікарню. Я дивилася ніби крізь нього, він був у такому стані, що хотілося плакати. Та я всім серцем захотіла його витягнути з лап смерті. «Ти зможеш», сказала йому, - пригадує знайомство зі своїм новим клієнтом Тетяна Безім’яна - соціальний працівник проекту HealthLink «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Назар підписав необхідні документи на соціальний супровід. Тетяна придбала квитки за власні кошти і привезла Назара у СНІД-центр та Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер. Його потрібно було повністю обстежити.

- Його одразу поставили на облік, виписали АРВ-терапію, зробили аналізи на туберкульоз. Йому призначили лікування у обласному протитуберкульозному диспансері, - каже соціальний працівник.

Та вмовити Назара пройти лікування було не так просто. Він настільки зневірився у собі, що нікого до себе з рідних не підпускав, відмовлявся від лікування, не хотів жити. Та соціальний працівник не відходила – допомагала дружині няньчити дітей дошкільного віку, поки Назар проходив необхідні додаткові обстеження, надавала йому безперервну професійну психологічну, консультаційну та мотиваційну підтримку.

- Я в себе на грядці вибирала йому полуницю. Йому потрібне було сечогінне. Вмовляла вже, як могла. Через два тижні все ж таки вдалося його переконати у необхідності лікування, - продовжує соціальний працівник.

Нині Назар перебуває у обласному протитуберкульозному диспансері - там отримує протитуберкульозну терапію, приймає АВР-препарати. Півмісяця пройшло відтоді. Зараз почуває себе краще, запитує, як діти. Дружину теж обстежили на ВІЛ – діагноз не підтвердився. Діти пройшли обстеження – здорові.

- Ми з командою проекту HealthLink та партнерськими організаціями, завдяки небайдужості головного лікаря протитуберкульозного диспансеру Галини Горенко, для цього клієнта зробили більше, ніж могли. Головне – він повертається до життя. У нього з’явилося бажання жити. Туберкульоз виліковний, головне вживати препарати. З ВІЛ, якщо приймати АРВ-терапію, можна безпечно жити. Зараз все залежить від бажання і мотивації клієнта. Та я з ним завжди на зв’язку. Він мені вчора казав: «Якби не соціальний працівник, я б не жив…». А я кажу, якби не проект HealthLink, я б і не дізналася, що є Назар, який потребує допомоги і втратив бажання жити. Нехай в нього все складеться якнайліпше, - щиро каже Тетяна Безим’янна.

- Дійсно, дуже часто бувають такі ситуації, коли одному лікарю, або медичній сестрі дуже складно впоратись самим з такою проблемною ситуацією. Багато наших пацієнтів із незахищених верств населення, з наявністю багатьох соціальних, побутових проблем. А ще потрібно розуміти, що в нашому суспільстві, на жаль, ще дуже високий рівень стигми та дискримінації (упередженого ставлення) до тих, хто захворів на туберкульоз. І такий пацієнт це відчуває і «закривається», залишається один на один зі своїми проблемами, не бачачи виходу з ситуації, що склалася. Ось тут на допомогу медичному працівнику і потрібні помічники - психологи, соціальні працівники. Соціальна підтримка хворого на туберкульоз різко знижує ймовірність дострокового переривання хіміотерапії саме в групах ризику відриву від лікування. Завдяки мультидисциплінарному підходу до ведення хворих на туберкульоз, при якому медичні, соціальні працівники та психологи працюють разом, забезпечуючи кожному пацієнту персональну увагу і надання підтримки, необхідної для дотримання режиму лікування туберкульозу, вдається досягти вилікування. А це запорука того, що пацієнт в подальшому буде жити та мати повноцінне життя, - коментує керівник обласного протитуберкульозного диспансеру Галина Горенко.

Матеріал підготувала Вікторія Семененко



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Юля .Гаряча лінія для консультацій з питань захисту прав дітей…
Добрий вечір,мені потрібна ваша допомога
Виктор .Комплекс "Хащуватська трагедія"
Миле Хащувате, Серцю рідний край. Обрієм крилатий Бузький водограй. Небо синьооке, Сонцем на поріг. Відчуття глибоке…
Татьяна .Point: Місце зустрічі змінити не можна
Очень классная идея! Молодцы,что стараетесь для своих гостей!!!! удачи Вам и поскорее набирайте 15 000, я в вас верю....!!!!…