Подорож на Сумщину: знайомство з містом Тростянець
Рівно до цієї поїздки Сумщина залишалась для мене абсолютно незвіданою. Як шанувальник футболу я знав, що з цих країв вийшли Олег Гусєв — легенда київського “Динамо” та Михайло Фоменко, який прославився як футболіст, а згодом і тренер. Як людина, яка ще не до кінця встигла забути шкільні уроки літератури, пам'ятав, що Сумщина подарувала українській культурі Остапа Вишню, Пантелеймона Куліша та Миколу Хвильового. І це - ще далеко не повний перелік відомих людей Сумщини.
У Тростянці пам'ятки зустріли мене у прямому сенсі одразу на виході з поїзда. Вся справа у місцевому залізничному вокзалі, який є однією з найбільш впізнаваних споруд міста. До того ж, будівлю точно не віднесеш до типових, адже вона є доволі незвичною як для вокзальної. А побудовано вокзал було у 1982 році за спеціальним індивідуальним проектом, аналогів якому не було у всьому Радянському Союзі.
Однак, залізниця у Тростянці з'явилась куди-більш раніше, ще у 1878 році, коли тут з'явилась станція, а до цього вже було побудоване локомотивне депо. Природньо, що перша назва станції була на честь містечка в якому вона знаходиться — Тростянець. То як тоді сталося, що сьогодні станція носить назву Смородине. Справа в тому, що в 1893 році, Міністр шляхів сполучення наказав перейменувати станцію Тростянець на честь села Смородине, що знаходиться неподалік.
З привокзальної площі відкривається гарний краєвид на місто. Також тут же встановлено танк Т-34-85, на честь танкової бригади, яка відзначилась у боях за місто. До речі, Тростянець — дуже популярна назва серед українських сіл та містечок. Наприклад, лише у одній Вінницькій області можемо знайти цілих три Тростянці. А всього ж, в Україні близько 20 населених пунктів носять цю назву. Що ж вона означає? Хоч назва Тростянець, як бачимо, часто фігурує в назвах українських населених пунктів, щодо конкретно Тростянця на Сумщині існує кілька версій. Одна з них говорить, що свою назву місто отримало від річки Тростянки, а за іншою - “тростянцями” наші предки називали сухі острівці серед заболоченої місцевості.
Від залізничного вокзалу до Круглого двору, куди в першу чергу я і поспішив, пішим ходом 1,5-2 кілометри. Обидві локації знаходяться на вулиці Благовіщенській. Тут же знаходиться і міст через річку Боромля, яка протікає містом.
Тростянець міг би бути звичайним нічим непримітним райцентром, якби не його головна пам'ятка — вже згаданий Круглий двір, заради якого сюди з'їжджаються туристи не тільки з України, а й із закордону. Ні, Круглий двір — це не фортеця, призначена для оборони міста. Насправді, більшу частину часу він служив садибою, а деякий час і взагалі використовувався як... цирк!
Чим більше подорожую країною, тим більше дивуюсь тому, який же збиток нанесла Радянська влада конкретно архітектурним пам'яткам. Практично в кожному більш-менш значимому місті знайдеться пам'ятка, яка за часів Радянського Союзу перетворилась з головного символу міста у нічим непримітну пролетарську будівлю. Така доля спіткала і Круглий двір, що не видається чимось дивним, адже важко собі уявити радянську владу, яка б піклувалась про будівлю, яка стала символом дореволюційної “буржуйської влади”. Тому, місцева влада швидко знайшла практичне призначення садибі, перетворивши її на склад. Згадали ж про значимість будівлі лише у 2007 році, коли садибунарешті почали ремонтувати та відновлювати. Сьогодні ж, Круглий двір виглядає дуже ефектно. Справжнє райське містечко, де можна провести вільний час з користю, адже в самому приміщенні знаходиться кілька музеїв. Солодкоїжкам точно сподобається музей шоколаду, ну а для любителів історії функціонує краєзнавчий музей, який допоможе краще орієнтуватись в історії краю та зокрема Круглого Двору.
Саме Круглий Двір та Благовіщенська церква є умовним початком центром Тростянця, який, однак особливо не вразив. З точки зору архітектурних пам'яток та інших елементів благоустрою, дивитись тут практично немає на що. Тому, на цьому можна було б повертатись на вокзал, якби в очі не кинулись куполи Вознесенської церкви, які видніються за кілька кілометрів. Тому, зацікавлений собором, я вирішив прогулятись у його напрямку.
Отож, Тростянець явно заслуговує того, аби приїхати сюди на екскурсію. Більшість згаданих мною локацій точно не залишать байдужими туристів. Єдиний мінус — абсолютно безликий центр, де, здається, і дивитись нема чого. Однак, це, напевно, єдиний недолік віднайдений мною у Тростянці. Ну а після повернення на вокзал, на мене очікувало продовження подорожі до обласного центру — Сум. Про те, чим запам'ятались Суми, читайте у продовженні матеріалу.
текст та фото – Олександр Нікітін
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?