Завдання державного регулювання розвитку промислового виробництва
Промисловість України має такі галузі: електроенергетику, нафтовидобувну, газову, вугільну, торф'яну, чорну металургію, кольорову металургію, хімічну та нафтохімічну, машинобудівну і металообробну, лісову, деревообробну та целюлозно-паперову, промисловість будівельних матеріалів, скляну та фарфоро-фаянсову, легку, харчову, мукомольно-круп'яну, комбікормову, мікробіологічну, поліграфічну та ін.
Галузевий поділ промислового виробництва лежить в основі галузевого державного регулювання.
Об’єктами державного регулювання на макроекономічному рівні є міжгалузеві комплекси – єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов'язаних галузей і покликані забезпечити потребунаціональної економіки у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс має низку спеціалізованих галузей, технологічно економічно й організаційно пов'язаних між собою.
До складу міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать такі: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.
Державне регулювання промислового виробництва у складі Міністерства економіки України провадить департамент розвитку базових галузей промисловості та виробничої інфраструктури, у складі якого функціонують відділи: економіки чорної та кольорової металургії, економіки хімічного та нафтохімічного комплексів, економіки розвитку енергетики, економіки лісопромислового та лісогосподарського комплексів, економіки машинобудівного та оборонного комплексу; департаменти: реалізації соціальної політики з відділом економіки виробництва непродовольчих товарів та послуг; розвитку агропромислового комплексу з відділом виробництва продовольчих товарів.
Суб'єктами державного регулювання промислового виробництва є Міністерство промислової політики, Міністерство вугільної промисловості, Міністерство енергетики, а також Державні Комітети: нафтової, газової та нафтопереробної промисловості; харчової промисловості, медичної та мікробіологічної промисловості та ін.
Залежно від типу галузей і форм власності державне регулювання і промислового виробництва ведуть у вигляді прямого державного управління об'єктами (підприємствами) і регулювання їхньої підприємницької діяльності.
Пряме управління промисловим виробництвом передбачає:
-управління з боку міністерств об'єктами, що знаходяться у сфері державної власності;
-організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції;
-індикативне планування;
-контроль за виробництвом і розподілом частини продукції, яку виготовляють на державних підприємствах.
Держава впливає на розвиток товарного ринку через грошово-кредитну політику Національного банку України. Однак, за умов кризи, монополізму виробників та інших особливостей перехідного періоду до ринкових відносин найефективнішими засобами державного впливу на процеси виробництва промислової продукції є методи індикативного планування, які реалізують державні органи, підпорядковані Кабінету Міністрів України.
У високорозвинутих країнах світу, зокрема у США, питання ролі держави у виробництві дебатують: чи можуть приватні фірми краще забезпечити людей тими послугами та товарами промислового виробництва, які сьогодні надає держава? Чи існують інші види послуг (наприклад, телефонний зв'язок), які можуть більш надійно надати приватні підприємства?
Безпосередня участь державних органів США та Японії у виробництві значно менша, ніж у більшості європейських держав.
В Україні у процесі формування індикативного плану державні органи визначають напрями економічного розвитку машинобудівного, паливно-енергетичного, хіміко-лісового, оборонного комплексів, легкої та інших галузей промисловості з огляду на прогноз потреб населення, уряду та національного виробництва, передбачають орієнтовні обсяги промислового виробництва, формують державні замовлення, укладають державні контракти.
У Державній програмі економічного і соціального розвитку України визначають показники: обсяги виробництва промислової продукції, товарів народного споживання, найважливіших видів продукції, що контролює держава.
Важливими складовими плану є виробництво і поставка продукції згідно з державним замовленням (державним контрактом). Система державного замовлення (державного контракту) в промисловості покликана задовольнити потреби держави у виробництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання а також надати державну підтримку найважливішим галузям народного господарства та забезпечити виконання міждержавних угод.
До методів регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві належать:
- державні дозволи та контроль за розміщенням промислових підприємств;
- залучення промислових підприємств (незалежно від форм власності) до виконання державних те регіональних цільових комплексних програм;
- антимонопольні заходи;
- застосування системи податків (ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток) і податкових пільг;
- грошово-кредитне регулювання;
- регулювання цін на певні види промислової продукції аж до провадження державних цін;
- використання норм амортизації та інших норм та нормативів.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Сутність державної науково-технічної та інноваційної політики і основні напрямки їх формування та реалізації [Електронний ресурс] / Р. В. Яковенко. – Режим доступу : https://tusovka.kr.ua/news/2019/10/08/sutnist-derzhavnoi-naukovo-tehnichnoi-ta-innovatsiinoi-politiki-i-osnovni-naprjamki-ih-formuvannja-ta-realizatsii. – Назва з титул. екрану.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?