Огляд Черкас та завершення літнього туристичного сезону
Раніше на нашому сайті була стаття про подорож Олександра Нікітіна до Прилук. Тепер читайте про продовження подорожі...
О 10:15 я розпрощався з Прилуками, відправившись на
дизелі до Гребінки. Недосип, який є постійним супутником моїх подорожей, цього
разу також дав про себе знати. Та до Гребінки з Прилук їхати всього півтори
години, тому дрімати було ніколи, тим більше, що ввечері я вже мав бути у
бабусі. За вікном пролинали чудові краєвиди півдня Чернігівщини та Полтавщини.
Родючі поля колосились під блакитним
небом. Далеко на горизонті ця картина
нагадувала кольори українського прапору, свято якого і припало на другий день
моєї поїздки. Цей день можна було назвати “дизельним”, бо цілий день я
подорожував на приміських поїздах цього типу. Точно за графіком дизель прибув
до Гребінки. На пересадку тут було трохи більше десяти хвилин, тож милуватись
полудневою станцією було ніколи, хоч до цього в таку бору доби я тут ще ніколи
не був. Зазвичай, Гребінка зустрічає
мене ввечері, або, навіть, пізньої ночі, та асоціюється в першу чергу з довгими
пересадками.
На південній стороні вокзалу, тим часом, вже почалась посадка на
черговий дизель на моєму маршруті - “Гребінка — Шевченко.” Цього разу, я їхав
не до кінцевої зупинки, тож радів тому факту, що в спекотному дизелі доведеться
провести на годину менше. Попри доволі прохолодну ніч, вдень знову було
відчутно спекотно. Десь на половині дороги, дизель знову заповнився на 100 %,
а перед Черкасами і взагалі важко було
сказати кому гірше : стоячим чи сидячим пасажирам. Я поступився місцем літній
жінці, яка стояла біля мене, а сам сподівався просунутись поближче до
відкритого вікна, у пошуках хоча б якоїсь свіжості.
Близько другої години дня дизель нарешті прибув до
Черкас. Місцевий залізничний вокзал виглядав доволі похмуро, тож зовсім не
сподобався мені. Куди більше мене цікавили пам'ятки Черкас, адже на їх огляд
було трохи більше трьох годин, що не так вже і багато. Однак, Черкаси стали
першим містом, яке я оглядав не сам. Приблизно за тиждень до поїздки мені, під
час тренінгу по роботі, вдалось
познайомитись з двома місцевими жительками, які погодились показати мені це
місто. Першою мене зустріла Тетяна, яка повела мене до Долини Троянд.
Перша пам'ятка, яка зустріла мене в Черкасах - Пам'ятник-пушка на честь визволення міста, яке відбулось 14 грудня 1943 року, про що свідчить відповідний напис. У роки Другої Світової , Черкаси були важливим стратегічним пунктом, не в останню чергу, через те, що залізничне сполучення Черкащини з'єднує між собою практично усі частини України.
На вулиці Надпільній розташувався Свято-Михайлівський
кафедральний собор, який хоч і не є таким древнім, як церкви тих самих Прилук,
однак не позбавлений певних особливостей. Будівництво собору було завершене на
початку 21 століття, а його будівля сьогодні вважається найвищим православним
собором в Україні. Неподалік від собору знаходиться пам'ятник одному з
найвидатніших українців - Тарасу Шевченку. В Прилуках я бачив пам'ятник ще
молодому Кобзареві, а на черкаському пам'ятнику, Тарас Григорович - вже
солідний мужчина. Я не стримався аби не пожартувати, що, мовляв, поки з Прилук
в Черкаси приїхав, то вже й Шевченко постарів.
Одним з найгарніших символів міста вважається Долина
Троянд. Літом це місце виглядає досить розкішно, та є справжньою зеленою зоною для тих, хто хоче
відпочити серед духмяних та квітучих алей. Також звідси відкривається
приголомшливий вид на Дніпро. Цілком справедливо, це місце вважається одним з
найпопулярніших серед туристів, та й і я, так само планував відвідати його, ще
коли тільки почав складати маршрут цієї поїздки. Та не встиг я захопитись
Дніпром, як з Замкової Гори вже виднівся Пагорб Слави - меморіальний комплекс
зведений у пам'ять про загиблих черкащан у Другій Світовій війні. Через спеку,
яка стояла в той день, викарабкатись на верхівку гори мені було ліньки, хоча
якщо наступного разу буду в Черкасах, неодмінно це зроблю.
Далі у складі моїх супроводжуючих відбулась заміна і
тепер вже разом з Іриною я пішов оглядати найкращі архітектурні пам'ятки
центральної частини міста, паралельно з тим, слухаючи цікаві факти про історію
та сучасність Черкас.
Всю дорогу я думав про ті міста, в яких був цього літа.
Кожне з них подарувало мені масу нових емоцій та вражень. Попереду чекало ще
кілька днів у бабусі, а потім - повернення додому. Милуючись з вікна заходом
сонця, я був у дещо пригніченому стані. Однак, згадуючи всі відвідані цього
літа міста я був переконаний, що подорожі на цьому не завершаться. Прилуки та
Черкаси подарували мені масу нових вражень, тож я знав, що згадка про них, в
майбутньому, стимулюватиме на нові подорожі Україною.
текст та фото – Олександр Нікітін
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?