Кіровоградський студент представив Україну на симпозіумі у США
Ярослав Бричка – студент-п’ятикурсник факультету економіки і менеджменту
Кіровоградського національного технічного університету, - наприкінці
лютого у складі української делегації взяв участь у
30-му міжнародному симпозіумі EPIIC від університету «Тафтс», Institute of Global Leadership, що проходив у Медфорді.
- Ярославе, розкажи коли вперше розпочав займатись науковими розвідками?
- Починав із того, що після перемоги в університетській олімпіаді з економічної теорії викладач запропонував взяти участь в університетській конференції на честь Дня науки. Це сталось під час першого курсу. Беру участь переважно в студенських конференціях в університеті, мав деякі публікації. В університеті досліджував різне: від тем пов’язаних зі здоров’ям і закінчуючи ретельним дослідженням-проектом про автомобільний ринок в Україні. Переважно досліджую теми, що тією чи іншою мірою стосуються моєї спеціальності, практики та досвіду.
- Це була твоя перша поїздка закордон?
- Це був мій 5-й візит до США. Перший був у віці 12 років і навчався в Roseville Area Middle School в місті Saint Paul та Tuttle Elementary в Міннеаполісі, штат Міннесота батько отримував магістра в Міннеаполісі тому мав шанс мені, брату та мамі побачити світ. Після цього я мав амбіцію власними силами потрапити до США і сталося це після другого курсу. Я пройшов програму Global UGRAD від IREX, за якою я навчався один академічний рік в американському коледжі. Після закінчення програми взимку IREX звернувся до мене щодо роботи для їньої програми UMPP в якості перекладача.
- Звідки дізнався про симпозіум?
- Про симпозіум мені повідомили Левченко Олександр Миколайович - проректор із наукової роботи та міжнародних зв’язків та декан мого факультету Зайченко Володимир Васильович. Вони і надалі підтримували мене, допомагали в різних питаннях стосовно симпозіуму, радили де і яку саме інформацію краще обрати та де її шукати стосовно моєї тематики (Енергетика в ракурсі конфліктів між Україною та Росією + ЄС).
- Які країни взяли участь у міжнародній зустрічі в Нью-йорку? Хто, крім вас представляв Україну?
- Симпозіум проводиться щорічно від 1986 року. На ньому обговорюють глобальні питання та проблеми людства. Зазвичай беруть участь як студенти (місцеві та з-за кордону), так і запрошені експерти зі своїх сфер діяльності. Останній симпозіум мав теж науковий характер. Були запрошені делегації з багатьох країн серед яких: Росія, Україна, Ізраїль, Бразилія, Сингапур, Китай і Південна Корея. Темою цьогорічного симпозіуму стала "Росія в 21ст.", тому багато із запрошених експертів, професорів, громадських діячів та екс-послів представляли як сторону-організатора США, так Росію. З РФ було дві делегації - одна від МГІМО, друга від Президенської академії Росії. Серед інших учасників найбільш відомі народний депутат України Мустафа Найем, який теж представляв Україну, професор університету Loyola (Чікаго) Міхаіл Ходарковський, Павел Золотарьов, генерал-майор, заступник директора Інституту США й Канади РАН, Оксана Бойко від Russia Today, екс-посол США в Москві Джек Метлок, екс-посол США в Росії Томас Піккерінг та багато інших.
- Тебе ж не просто долучили до української делегації? Ймовірно довелось пройти важкий конкурс?
- Дізнався я пізнувато, але встиг подати документи. Після того як пройшов конкурс і співбесіду, обговорив із організаторами яку тему буду висвітлювати. В нас було дві зустрічі перед поїздкою: одна в Києві і одна онлайн-зустріч перед від’їздом, де ми обговорили свою презентацію, її структуру. Потім спілкувались електронними листами, якщо були питання або пропозиції. 24 лютого вилетіли до Бостону. Прилетіли ми в обід. У той же день вирішили всі питання з поселенням і логістикою, а вечеряли ми вже були на території університету. Наступний день був єдиним вільним, але навіть тоді у нас він був зайнятий різноманітними конкурсами від організаторів. Ввечері 25 лютого був офіційний початок симпозіуму. Він відбувся у вигляді культурного вечора.
- Розкажи, яку роль мала українська делегація на цьому симпозіумі?
- Наша делегація представляла своє бачення ситуації в нашій країні, а також обговорювали гострі питання що є між Україною та Росією сьогодні. Ми виступили з власною презентацією, висвітлюючи економічний, політичний, енергетичний, гуманітарний аспекти та аспект безпеки у стосунках з Росією. Мій сектор роботи – енергетика. Кожен із аспектів розглядався у хронологічному розрізі з 1991р. (здобуття Україною незалежності) і до подій Євромайдану в рамках 3х періодів: після розпаду СРСР, Помаранчева революція, сучасні події та Євромайдан. На початку презентації ми за допомогою відеоролику і коментарів спробували передати весь характер і масштаб подій 2014 для України. У висновках були надані можливі варіанти розвитку конфлікту в Україні. Закінчили презентацію візуалізацією конфліктів в Чечні, Придністров’ї та Грузії, демонструючи, що не тільки Україна потерпає від агресора та питанням до аудиторії: «А які подальші перспективи бачите Ви?». Ціль була змусити аудиторію подумати, що конфлікт між Росією і Україною не є локальним, а має масштаби глобального характеру.
- Говорили про якісь речі, які реально б зараз вирішили ситуацію в Україні? Чи можна було почути на симпозіумі пропозиції та ідеї, які можна було б сьогодні втілити в життя і нарешті припинити конфлікт на сході?
- Такі питання задавали екпертам, на що отримували багато різних відповідей. Зараз всі не пригадаю, але оскільки питання дуже делікатне, ніхто особливо не озвучував шокуючих чи радикальних варіантів.
- До вас як до української делегації була якась особлива увага, враховуючи існуючий конфлікт? З вами спілкувались інші делегати, питали щось про сьогоднішні події?
- Звісно! Дуже гаряча тема, тому багато хто цікавився нашою точкою зору. Говорили з нами після дискусій, давали контакти. Нас запрошували в Endicott College на пару, де обговорювалась зовнішня політика США, а ми презентували Україну та її точку зору. У Гарвард запрошували до Українського Іституту досліджень, де ми мали змогу більш детально познайомитись з діяльністю Інституту.
- Про що питали найбільше?
- Питали як саме ми бачимо конфлікт. Яка ситуація в наших містах, як ставимось до конфлікту, про федаралізацію питали, про російськомовне населення та багато ін. Endicott Сollege пропонував співпрацю із нашими вишами. Ми усім казали, що російська армія присутня в конфлікті і на те є багато доказів, що є і частка українського населення, яке їх підтримує, але є і такі люди з окупованих регіонів, що підтримують українську сторону. Пояснювали, що є люди, які просто хочуть миру, що втрачаємо людей кожень день, як військових так і мирних.
- На симпозіумі російська сторона якось коментувала вашу доповідь? Можливо висловлювала своє бачення вирішення конфлікту в Україні?
- Від Росії було дві делагації, між собою вони мали різні точку зору, щодо конфлікту. Звісно ж у них свій погляд на ситуацію, своя перспектива і новини у них звісно ж відрізняютсья від наших, тому перспектив та думок було багато і вони різні.
- Ви самі спілкувались з російськими делегаціями? Відчувалась конфронтація інтересів? Говорили просто за кавою про сьогоднішні події в Україні?
- З учасниками з Росії були як формальні, так і не формальні дискусії. Були звісно ж як вони самі казали "ватники", котрі тільки тримаються тільки своєї точки зору, але таких було 2-3 із 10. Більшість з них доволі ліберальні у своїх поглядах. І навіть якщо не підпримували нашу точку зору то її поважали або були нейтральні.
- Ця конференція щось дала для вас як делегації і для тебе особисто?
- Щодо делегації, то ми проінформували американців, дали нашу перспективу, отримали відповіді на наші цікаві питання. Для себе особисто отримав задоволення, контакти, отримав шанс поспілкуватись із дійсно відомими та впливовими людьми. Був дуже вражений рівнем симпозіуму та присутністю на дискусіях таких людей!
- Окрім симпозіуму вдалось ще десь побувати? Не на конференціях чи зустрічах, а так, для душі? Рівень проживання, впевнена, суттєво відрізняється?!
- По-перше, це США і рівень розвитку звісно ж значно відрізняється від України. По-друге,ми буквально жили симпозіумом, часу на себе майже не було я навіть із рідними за весь час поспілкувався всього 2 рази. Американські студенти також були зацікавлені у неформальному спілкуванні, тому закінчували ми свій день пізно, а починали рано. Один із америкаців порівнював нас із «кіборгами», зауважуючи як ми активно беремо участь у симпозіумі, задаємо питання, спілкуємось із експертами та й ще неформально спілкуємось із американцями. Загалом якщо хтось знаходив вільні щілини часу, то намагались проводити його по-різному.
записала Світлана Дубина для сайту "Гречка", фото - з особистої сторінки Ярослава у Фейсбуці
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?